cover-books1

Список літератури: “Мудакам тут не місце”, “Стратегії геніїв”

Від редакції: Ми публікуємо короткі огляди прочитаних книжок – як нових, так і класики. Якщо ви прочитали книгу і вам є що про неї сказати – пишіть нам на lustrum.ua@gmail.com або на сторінку Facebook.

Роберт Саттон
“Мудакам тут не місце”

kniga-mudakam-tut-ne-misce-600x800

Читала: Дарина Шевченко

Люблю книжки з провокаціями в заголовках або заголовками типу “всі так думають, а хтось нарешті написав про це книжку”. Але дещо розчаровує, коли провокація залишається тільки в заголовку. “Мудакм тут не місце” Роберта Саттона, на жаль, якраз той випадок.

З головним меседжем книжки, звичайно, важко не погодитись і він дуже простий – не треба пригрівати в своїх організаціях мудаків, навіть, якщо вони видаються хорошими професіоналами, адже в довгостроковій перспективі збитки від них будуть більшими ніж прибутки. Є й кілька рекомендацій на тему того, як це зробити: якщо засікли мудака – звільняйте (неочікувана порада, знаю) або, принаймні, не допускайте мудака на керівні посади і, що найголовніше, до відбору нових співробітників, бо мудаки обирають мудаків і заражають мудацтвом всіх навколо. І… І, власне, все. Так, викладене вище і є головною і чи не єдиною думкою книжки. Але розтягненою, чомусь, аж на 200 сторінок. Тому вже на п’ятдесятій мене особисто почало потроху накривати всепоглинаюче відчуття втраченого часу.

Втім я була терплячою (їхати в метро мені довго) і винагородою мені стали кілька вражаючих історій про всесвітньо відомих мудаків. Ви, наприклад, знали, що Генрі Форд ледве не розвалив свою компанію, а Стів Джобс регулярно виносив мізки всім своїм співробітникам – від водіїв до топ-менеджерів? Мені аж ніби айфон став іншим на дотик.

А як керівника, мене дуже змотивували завжди тримати себе в руках історії-сповіді людей, які стали жертвами керівників-мудаків на роботі. Кейс також підкріплений статистиками про грошові втрати компаній від поганців в топ-менеджменті (через тікучість кадрів або перехід клієнтів до конкуренітв на ринку) і дослідженнями психологів про вплив ворожого середовища на самопочуття та продуктивність співробітників.

Коротше, я свій урок з “Мудаків” винесла і закріпила. А коротше, бо справді хотілося б коротше.

Хіба ще одне: як естет від природи, не можу не відзначити, як приємно читати гарну книжку, надруковану на папері, який не виїдає очі, і як зручно читати книжку з закладкою. Це було на другій стороні моїх уявних вагів – на перевагу надто розтягненій по книжці одній думці.

Уривок: “Люди плутають тактику, яка допомогла їм прийти до влади з тактикою, яка найліпше підходить для ефективного управління командою чи компанією. Як ми вже переконалися, є докази того, що особливо в місцях, де панує атмосфера ворожості й суперництва, залякування й приниження інших можуть допомогти людям здобути владу. Питання в тому, що командна ефективність організації залежить від завоювання довіри і співпраці штатних працівників та зовнішніх партнерів. Коли керівники принижують своїх підлеглих і ставляться до партнерів з інших компаній, постачальників чи клієнтів, як до ворогів, а не цінних друзів, насамперед страждають їхні організації.”

Де купити: Книжку можна придбати на сайті видавництва Наш Формат за 155 грн або в будь-якій Книгарні Є.

 

Майкл Кусумано, Девід Йоффі
“Стратегії геніїв”

44329_66635

Читала: Ольга Руденко

Я купила эту книгу случайно, ничего о ней не слышав. Она попалась мне на глаза, когда я закончила модуль по стратегии в школе экономики в Риге и у меня был повышенный интерес ко всему, что касалось стратегии бизнеса.

Книга изучает опыт трех легендарных СEO мира технологий – Стива Джобса (Apple), Билла Гейтса (Microsoft) и Энди Гроува (Intel).

Книге повезло с авторами. Ее написали профессоры бизнес-школы Гарварда и Массачусетского технологического института, а один из авторов – Дэвид Йоффи – в прошлом сам был членом совета директоров Intel. Поэтому книга получилась далеко не поверхностная. 

Авторы изучили то, в этих трех компаниях принимались решения, которые определяли их судьбу – и выделили пять основных уроков, пять принципов удачных решений в бизнесе. Без контекста некоторые из этих принципов звучат немного странно:

  1. Смотри вперед, отсчитывай назад
  2. Делай большие ставки, но не ставь на карту компанию
  3. Создавай платформы и экосистемы, а не просто продукты
  4. Используй рычаги и силу – действуй по принципам дзюдо и сумо
  5. Построй компанию вокруг собственного “якоря”

Книга разбита на пять разделов – каждый рассказывает, как именно трое СЕО пользовались каждым из этих принципов – и как ошибались, когда действовали вопреки им.

Я не могу сказать, что сами принципы стали для меня большим и полезным откровением. Честно говоря, мне было намного интереснее читать истории из жизни культовых компаний, чем выводы авторов. А таких историй в книге полно.

Интересно, например, прочитать о том, как Джобс принимал решение сделать iPod и iTunes совместимыми с ПК, а не только с компьютерами Apple. Изначально Джобс хотел за счет выпуска революционного плеера вытянуть крошечную долю компьютеров Apple на рынке – люди должны были покупать Macintosh, если хотели пользоваться iPod. Продажи Macintosh действительно немного выросли, но по факту от ограничения продажи плееров Apple теряла больше, чем получала от  выросших продаж компьютеров.

Поэтому под давлением менеджеров Apple Джобс нехотя одобрил выпуск iPod, а потом и iTunes, совместимых с Windows. Причем сначала пользователям Windows предлагалось для загрузки музыки на iPod пользоваться другим приложением, но потом жадине Джобсу пришлось поделиться с пользователями Windows и приложением iTunes.

Кстати, из-за того, что книга структурирована вокруг пяти принципов, она абсолютно нелинейна и нехронологична. Текст рассчитан на читателя, который знает историю компаний в общих чертах – или не против по мере чтения иногда заглядывать в Google. Здесь не рассказывается путь компаний от нуля до текущего момента, это просто набор маленьких кейсов из истории каждой из них.

За перевод волноваться не нужно – здесь с ним все в порядке. Почему-то я всегда с недоверием отношусь к переводам издательства “Книжный клуб”, но уже вторая их книга меня в этом смысле приятно удивляет – первой была “Таємнича історія Біллі Міллігана”. 

В общем, если у вас есть интерес к Apple, Microsoft и Intel, и еще немного – к бизнесу и принятию решений – эта книга должна вам понравиться.

Уривок: “Енді Гроуву знадобилося на десять років більше, ніж Біллу Гейтсу, щоб дійти висновку, що його компанія має зосередитися на створенні галузевих платформ, а не просто окремих продуктів. Стів Джобс витратив понад двадцять років, щоб усвідомити це. І не дивно. Джобс був класичним продакт-менеджером. На його думку, найкращим способом привернути клієнтів було створити видатний продукт, а найкращим способом створення видатних продуктів – зберігати повний контроль над дизайном і виробництвом. … За іронією долі, успіх продукції компанії Apple зажди залежав від програмного забезпечення, розробленого “на стороні”.”

Де купити: В будь-якій Книгарні Є, крамничці Моя Книжкова Полиця або на сайті видавництва (108 грн).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *