pexels-photo-551588

У мене депресія! Що робити, якщо це правда

Текст: Христина Мельник, Яна Денисова

Ми часто чуємо слово “депресія”, але зазвичай не знаємо, що воно насправді означає. Адже депресія – це не поганий настрій через, скажімо, занадто ранній підйом або провалений екзамен. Депресія – серйозний клінічний діагноз, який лікується за допомогою різних засобів. То як зрозуміти, чи пора вам до лікаря? Пояснюємо все про депресію.

Чому це важливо?

Тому що, як ми вже зазначали, депресія це не просто поганий настрій і невдалий день, а серйозний клінічний діагноз. А будь-яка недуга, якщо її не лікувати, може призвести до серйозних ускладнень і депресія – не виняток. У Всесвітній Організації Охорони Здоров’я з’ясували: депресія часто має зв’язки з  хворобами серця, діабетом та розладами, викликаними вживанням психоактивних речовин. Роберто Гнєзотто, експерт бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні, стверджує, що третина розладів, що погіршують стан життя,  – це емоційні проблеми. 10% таких розкладів – це депресія.

За оцінками ВООЗ, зараз більше 300 мільйонів людей по всьому світу мають депресію. За останнє десятиліття її показник зріс більше, ніж на 18%. Навіть у країнах з високим рівнем доходів близько половини людей з депресією не отримують належної допомоги.

Окей, Google, що ж таке «депресія»?

Це психічний розлад і справжня хвороба.

Якщо пояснювати дуже просто, то в стані депресії ви не лише бачите все навколо у темних тонах та пригнічених перспективах, а вам ще й дуже важко перемкнутися на будь-яку іншу тему. За депресії у вас лишається мало думок, вони “течуть” повільно, а увага намертво прикута до усього поганого і неприємного.

Зміни помітні не лише на пізнавальному рівні, а й на фізичному. Ви уповільнюєтесь повністю, вам не хочеться рухатися, мовлення стає тихим, пригальмованим, міміка скорботна. Люди, що страждають на депресію, іноді впадають у стан абсолютної нерухомості – так званий депресивний ступор. Щоправда, не все так однозначно. Якщо ви не лежите нерухомо і можете говорити – це не означає, що у вас нема депресії. Вона має широкий діапазон: від легкої пригніченості до глибокої “чорної” туги, за якої хворі відчувають тяжкість, біль у грудях, безперспективність та нікчемність свого існування.

Якщо я другий день сумую, в мене депресія?

Залежить від того, як сильно сумуєте.

До основних симптомів депресії можна зарахувати суттєве погіршення настрою, в порівнянні з особистою нормою. Тобто якщо ви в принципі не надто радісна людина, то це означає, що під час депресії ви маєте засумувати по-серйозному. До того ж, щоб вважати це симптомом, зниження настрою повинно бути послідовним і не залежати від обставин. Тобто сумно вам має бути щодня і більшу частину дня, і навіть улюблений кіт настрій вам підняти не може. Але у випадку депресії дуже сумно вам буде два тижні і більше, отже після двох днів діагноз ставити зарано.

Окрім поганого настрою, у хворого глобально втрачається інтерес і погіршується здатність відчувати задоволення від зазвичай радісних речей. Ну як з котом – завжди його муркіт рятує, а тут ніяк. Та сама історія з хобі, друзями, солодощами і так далі.

Фізично це виявляється у зменшенні активності. Людина з депресією швидко та легко стомлюється, відчуває брак енергії протягом місяця і довше. Підняв кота – стомився. Жарт, звичайно, але ви розумієте, про що ми – кожне раніше просте завдання тепер здається непідйомним.

Серед додаткових симптомів депресії цілий букет – від песимістичної оцінки минулого, сьогодення і майбутнього, що не відповідає реальному стану речей і глобального самозвинувачення до зміни апетиту, порушення сну, болей у різних частинах тіла та погіршення пам’яті. Важливий момент: якщо людина звинувачує родичів, друзів та оточення у всіх негараздах та проблемах – у неї не депресія, адже за справжньої хвороби вона звинувачуватиме в усіх бідах лише себе. Коли ж депресія виявляється фізично – це нерідко ускладнює діагностування хвороби, адже хворий звертається до лікарів, які проводять різноманітні і безрезультатні обстеження, намагаючись зрозуміти, що відбувається, і призначити лікування. Насправді ж у всьому винна депресія.

Ну ніби зрозуміло, але як не переплутати?

Є кілька лайфхаків. Перш за все треба запам’ятати: клінічна депресія – це дуже серйозна хвороба, з якою необхідно звертатися до психіатра й лікувати її медикаментозно. Усе інше – просто знижений настрій, який не є захворюванням. Що характерно: знижений настрій не триматиметься довго, не викликатиме більшості проблем, які присутні в стані депресії, зазвичай він має причину і найголовніше – він не поглине все ваше життя.

Важливо також розуміти – реальна депресія, як і кепський настрій, іноді може початися через якусь конкретну негативну подію. Наприклад, сталося щось для людини страшне, неприємне, сповнене болю – людина горює, це нормальна реакція. Однак якщо минає час, а біль не стихає і людина так і не може “впоратися”, то є висока вірогідність, що у неї найсправжнісінька депресія. Про різницю між депресією і поганим настроєм детальніше можна прочитати тут.

Каріне Малишева, доцент кафедри клінічної психології та психодіагностики факультету психології КНУ ім. Т. Шевченка каже, що депресію часто можна сплутати з розладом особистості або ж просто з кепським характером. А масковану депресію з якою-небудь тілесною хворобою (наприклад, із хворим серцем). У свою чергу, під депресію маскуються онкологічні захворювання на різних стадіях. Зрештою, існують біологічні провокатори депресії (наприклад, ліки від тиску). 

– Самолікування у нашій культурній групі, на жаль, зазвичай зводиться до алкоголізму. У той час як лікувати треба психотерапією, таблетками, фототерапією, депривацією сну та іноді навіть електрошоковою терапією, – пояснює пані доцент.

А де взагалі береться ця депресія?

Причини можуть бути різні. Умовно їх можна розділити на дві групи: фізіологічні – наслідок розладу вироблення нейромедіаторів (серотонін і норадреналін) і психологічні – наслідок душевних травм і переживань. Якщо нещодавно у людини були травми головного мозку, інсульти, є хвороби, що викликають гормональний дисбаланс або порушення функціонування нейромедіаторних систем – це цілком може спричинити депресію. До речі, хронічна втома та отруєння ліками, наркотичними речовинами і  надмірне вживання алкоголю також належать до фізіологічних причин депресії.

А ось з психологічними причинами все значно різноманітніше. Хворобу можуть спричинити будь-які психотравмуючі ситуації: насильство, катастрофи, загибель близьких і рідних людей. Як показує практика, даний вид депресії триває від одного до двох місяців і трактується як реакція пристосування, але часто без професійної допомоги може стати причиною затяжної депресії. Важливо, що метою лікування в такому випадку є не тільки позбавлення від симптомів і нормалізація стану, але і “пропрацювання” із психологом причини виникнення депресивного стану (зміна ставлення до ситуації-причини, якщо її не можна усунути).

Ще однією причиною може бути застаріла психологічна травма. Зазвичай усі стресові ситуації, які ми переживаємо в дитинстві, наша нервова система блокує, але вони можуть спливати у зрілішому віці. Через це можуть виникати страхи, підвищена тривожність, нав’язливі думки і, навіть, депресивні стани.

Ще однією причиною є таке модне зараз слово “фрустрація”. Простіше кажучи, це коли дуже чогось хочеться, але отримати це неможливо. Психотерапія в такому разі направлена на усунення потреби або на досягнення бажаного.

І найцікавіше наостанок. Песимістичний погляд на життя – це дійсно може стати причиною депресії! Якщо в будь-якому вчинку, в будь-якій ситуації людина шукає тільки погане, “накручує” себе на негативні наслідки, то цілком ймовірно вона отримає реальну проблему у вигляді хвороби. В таких випадках можна звернутися за допомогою до психолога, психотерапевта (певна річ, за бажання самої людини).

Практика показує, що депресія, зазвичай, спричиняється декількома факторами. Досвідчений лікар повинен визначити весь спектр причин і призначити комплексну та ефективну терапію. Від цього залежить результат лікування.

Який жах. Мабуть, діагностувати всі ці причини вчасно просто неможливо?

Можливо звичайно, але не самостійно. Та й будь-які діагнози собі ставити – така собі ідея. Як ми уже згадували, депресія – це серйозна хвороба, тож діагностувати депресію має винятково кваліфікований спеціаліст. А основою для його висновку має стати бесіда з хворим, аналіз історії хвороби, генетичної схильності, додаткові лабораторні аналізи (за потреби). В нагоді також можуть стати деякі психологічні тести, спрямовані на визначення наявності й глибини депресивного стану. За бажання, ви можете й самі їх пройти, проте не можна лише на їхній основі ставити собі діагноз – навіть за негативного результату тестів необхідно підтвердити діагноз “депресія” в лікаря-психіатра.

Але кількома методиками для діагностики й самодіагностики депресії можемо все ж поділитися:

  1.   Шкала депресії Бека
  2.   Шкала самооцінки депресії Цунга
  3.   Госпітальна шкала тривоги й депресії

Припустимо, депресію визначили правильно. А як її лікувати?

Це вже складніше. Лікування має бути комплексним. Людям в депресії радять не робити “різких рухів” – не змінювати роботу, сімейний стан, місце проживання. У процесі лікування не завжди обов’язковим фактором є госпіталізація хворого, навпаки, ефективніше те лікування, яке проводиться у звичному для хворого середовищі, з підтримкою близьких і знайомих. Лікування проводиться у трьох напрямках: соціальна терапія, вживання ліків та психотерапія.

Незалежно від різновиду депресії та її проявів, вона добре піддається лікуванню антидепресантами. Їх повинен призначати тільки лікар, самостійне призначення і прийом лікарських препаратів може посилити проблему. Для кожного хворого визначається певний антидепресант та індивідуальне дозування. Антидепресанти, до речі, мають накопичувальну дію, починають діяти тільки через 2-3 тижні, тому чуда після першої таблетки чекати не варто.

Якщо йдеться про хронічну депресію, коли спостерігаються неодноразові напади, спеціалісти радять після виходу з депресивного стану приймати стабілізатори настрою. Це спеціальні препарати, що знижують ризик повернення повторних депресивних станів. За підвищеної тривожності і порушень сну призначають седативні і снодійні препарати, які починають діяти з перших прийомів – покращують сон і знижують тривогу.

То просто таблетками можна обійтись і не треба якомусь лікарю душу виливати?

Не зовсім, душу все ж бажано повиливати. Психотерапія разом з медикаментозним лікуванням допомагає вирішити особистісні та міжособистісні проблеми, тобто копнути глибше і з’ясувати чому ж це все почалось. У процесі терапії пацієнт соціалізується і вчиться контролювати власний настрій.

Часом для лікування депресії застосовують депривацію (позбавлення) сну від 36 до 48 годин. Юлія Скібицька, психолог, тілесно-орієнтований психотерапевт (Bodynamik International, Данія) каже, що випадки індивідуальні і використання медикаментів не завжди є обов’язковим, адже кожен випадок індивідуальний. Все дуже залежить від структури психіки клієнта, на яку перш за все орієнтуються в своїй роботі лікарі. Універсального рецепту, як лікувати депресію і отримувати очікуваний результат – немає. Існують стани дійсно непереборні без медикаментозної підтримки. Але, навіть, в такому випадку препарати є допоміжними засобами в психотерапії, які лише дозволяють знизити клінічні симптоми депресивного стану людини. “У ситуаціях, коли люди довічно приречені на використання препаратів, ми все одно спостерігаємо певну інвалідизацію.” – пояснює Скібіцька.

Окей, пігулки і терапія. Більше варіантів нема?

Є звичайно, 21 століття ж надворі. Сучасна психотерапія має розмаїття варіантів, як лікувати депресію. Зокрема, дуже популярною є арт-терапія, напрямок, заснований на мистецтві та творчості.

Однак, не усі підходи однаково добре зможуть впоратися з депресією. Наприклад, медитація в деяких випадках може стати формою дисоціації, роз’єднання з реальністю. Деякі варіанти психотерапії, зважаючи на особливості депресії, в певних станах майже неможливі: танцювально-рухова терапія на певних етапах, наприклад, може виявитися неефективною. А ось бодинамічний підхід, тобто тілесно-орієнтована терапія, може виявитися тим самим ідеальним варіантом, за якого вдасться вибратися з депресивного стану лише завдяки психотерапії. За словами спеціаліста з цієї методики Юлії Скібіцької бодинамічна психотерапія орієнтована на створення клієнтом більшої зв’язаності в усвідомленні себе на тілесному і когнітивному (розумовому) рівнях. Психолог пояснює, що депресивні люди часто мають порушення цілісного сприйняття себе, в той час як робота з тілесними ресурсами, навчання і розвиток нових життєвих стратегій дозволяють знаходити ефективні способи як справлятися з депресією, і, можливо, навіть їй запобігати.

А що робити, якщо депресія не в мене? Як допомоги рідним?

Всі поради прості. І, на перший погляд, очевидні, але від того не менш корисні.

По-перше, будьте поряд. Найголовніше – не втрачайте контакт. Людині в депресії погано не через вас або ваші дії. Насправді їй треба розділити з кимось біль і відчути, що до неї комусь небайдуже.

По-друге, не применшуйте важливості депресії. Не намагайтеся говорити «Я розумію», бо швидше за все – це неправда. Не робіть припущень на зразок «Це ж усього-на-всього сум» або «Це все лише в твоїй голові». Пам’ятайте, депресія – це хвороба і “просто розвіятись” не вийде, до неї слід ставитись так само як до зламаної ноги. Ви ж не кажете травмованій людині: “Ну піди побігай, може минеться”.

Допомагайте займатися самопідтримкою. Депресія – це великою мірою про відчуття самотності. Ваша присутність і готовність просто вислуховувати і бути поруч може стати тим самим найнеобхіднішим ресурсом. Окрім того, людині в депресії тяжко проявляти щодо себе будь-які акти «самопіклування». Допоможіть їй з цим, нагадайте, як важливо та що найголовніше – приємно турбуватися про себе самостійно. Таким чином ви даватимете людині інструменти самодопомоги і контролю над власним станом, відчуття відповідальності і впливовості. Коли людина в депресії почне питати в себе «Що я зараз можу для себе зробити?» – це буде ваша спільна перемога.

Ну і не дуже приємне, але на останок – не вдавайте з себе експерта. Якщо ви ніколи не були в справжній клінічній депресії і не є фахівцем з антидепресантів – краще утримайтесь від порад. У вас була клінічна депресія і вам вдалося з нею впоратись без препаратів? Чудово, але, це той самий випадок, коли у кожного свій сценарій, а дорога вам людина знаходиться у вразливому стані. Ваші повчання, які часто є сукупуністю стереотипів і невігластва скоріше за все не допоможуть. Часто люди в стані депресії вже пробували різні варіанти лікування і спілкувалася не з одним фахівцем. Повірте, що вони більше знають. І так, є випадки, коли депресія – це на все життя і тоді людина завжди змушена буде приймати препарати, уважно стежити за собою і постійно коригувати свій стан.

Обіймайтесь. Універсальний рецепт. Часто допомагає краще, ніж будь-які слова.

Це – шістнадцятий текст із серії публікацій “Все можна зрозуміти”. Наприкінці 2016 року ми провели фандрейзинг, щоб створити серію із 30 текстів, що пояснюють складні речі простими словами. Дякуємо вам за підтримку. Ми вітаємо відгуки та побажання щодо тем. Інші тексти – тут.

Головне фото: Pexels.com

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *