lustrum-10

Релігія чи дієта: історії сучасників, які дотримуються посту

Великий або ж Великодній піст почався в Україні 2 березня, а закінчиться  18 квітня. Це найсуворіший і найважливіший піст у році. Його дотримуються як християни, так і католики  в релігії це приготування до святкування Великодня. Так люди наслідують Ісуса Христа, який постився в пустелі 40 днів. У цей період вони відмовляються від усіх продуктів тваринного походження, утримуються від гучних вечірок і приділяють час духовному розвитку.

Але зараз Великого посту дотримуються не тільки з релігійних причин. Для когось це й справді наслідування Христа, для когось  період здорового харчування, для інших  перевірка сили волі й розмова з собою. Lustrum зібрав історії людей, які дотримуються посту з абсолютно різних причин. Що їх до цього спонукало й які висновки вони зробили  читайте в матеріалі.  

Софія Дерич
20 років, Закарпаття, студентка

Unknown

Почала постити десь із 7 років. До посту привчила бабуся. Коли я була ще зовсім маленькою, вона казала мамі, що потрібно прививати мені любов до Бога. Так усе й почалося. Спочатку у звичайні дні я дотримувалася посту в середу й п’ятницю. А в дні посту слідувала режиму через день, пізніше  весь час. У році є чотири пости. Повністю я тримаю Різдвяний і Великодній. Інші два теж стараюся, але це по можливості. Найбільш особливий для мене – Великодній піст, у ньому є якась своя атмосфера. Постить у нас вся сім’я. 

Тримати піст не важко, власне як і знайти продукти,  мені подобається пісна їжа. Під час посту не вживаю молочних і м’ясних продуктів, переважно їм каші, овочі та фрукти. 

Нічого змінювати не хочу, буду й далі постити. Це колись давно заклала в мене бабуся, й колись я передам це моїм дітям. 

inside text banner 2

Олександр Остапа
30 років, м. Буча, комунікаційник, блогер

4243232

Вперше постити почав у 2013 році. Знаєте, як в дитинстві  всі пішли, і я пішов. Тоді одразу 4 із 5 моїх друзів вирішили спробувати. Правда, це більше було схоже на строгу дієту, ніж на піст у своєму правильному розумінні. Хоча правил, принаймні я, дотримувався: в деякі дні не їв взагалі, виключив із раціону алкоголь, м’ясо, молочку. Здається, тоді й рибу не їв у ті кілька днів, коли дозволялося.

Родичі сприйняли це абсолютно нормально, адже спочатку зі мною постив і мій дядько (й зараз продовжує), а потім долучилась сестра дружини (й зараз продовжує), тому якогось супротиву з обох боків сім’ї не зустрів.

Усі наступні роки змінювалося не тільки раціонне меню, а й духовне. Так, я багато почитав про піст, зрозумів його основне покликання. Це ж, по суті, не про їжу. 

Тому вже зараз не тільки переглянув деякі моменти з відмовою в їжі, але додав багато чого в голові  намагаюся не лаятися, дуже намагаюся не сваритися чи розганяти сварки в коментах. До речі, впевнений, що деякі мої родичі хотіли б, щоб я дотримувався й соцмережного посту, але ніт.

Цього року в мене особливий піст, тому що в нас у сім’ї з’явилася маленька дитина. Тепер до дієти мами, яка ще вигодовує, додався й тато, який іноді не їсть навіть те, що мамі дозволяється. Тим не менше, ми справляємося. Та й духовно набагато легше з такою атмосферою любові справлятися.

PS: я пропускав піст у 2019 році через вибори, в яких був 24/7. Пропускав не тільки у плані їжі, а й духовно. Інакше я б загнувся.

Олена Васіна
33 роки, м. Київ, фрілансерка

2342343

Пощуся частково. Кілька років тому зрозуміла, що традиційний пост мені дуже важко витримувати, бо організм аж прохає “підгодовувати” його м’ясом і всілякими шкідливостями. Та, врешті, це призводило до зривів. Тому я придумала такий собі лайт-варіант.

Зокрема, обмежую кількість вживання м’яса та жирів.  Переходжу на курятину (парову, тушену або варену), рибу, морепродукти й лише в обід. Стараюсь їсти більше овочів. Намагаюся зовсім не вживати “шкідливої” їжі: фаст-фуду, солодких і газованих напоїв, виробів з тіста, макаронних виробів. Також обмежую каву, алкоголь та солодке, Максимум  келих вина раз на тиждень, а з солодкого  цукерку в обід, щоб збити бажання. Намагаюся більше пити води, різних чаїв та зовсім не їсти після 18:00 (після заходу сонця).

Близькі реагують нормально, бо я не обмежую їх, і, якщо треба, просто готую собі окремо. Труднощів, як таких, не виникає, хіба що треба трохи планувати харчування й витримувати ввечері (але важко лише перший тиждень). 

Мотивація проста: полегшити роботу організму після різноманітних свят та, як бонус, скинути кілька зайвих кілограм. Пощуся кілька разів на рік. Коли відчуваю, що треба. Здебільшого перед Пасхою та на початку осені, коли багато сезонних фруктів-овочів.

Катерина Бруснікіна
39 років, м. Київ, телеведуча

213132131

Я вважаю, що, коли ти вірянин, тримати бодай один піст на рік потрібно. Пощуся вже років 10, не кожен рік суворо, але прагну цього. Для мене піст  не їжа, а точніше, не тільки їжа. Наприклад, я палю сигарети з 17 років, зараз же мені майже 40. 

Тому для мене піст  це благословення на відмову від сигарет, алкоголю, намагаюся не матюкатися, не сваритися і, звісно ж, відмовилася від м’яса, риби, молока. Складно, але це приємна складність. 

Чесно кажучи, я в цей час намагаюся бути доброю донечкою для Нього. І нехай не виходить, Він точно знає, що я старалася. 

Юлія Шешуряк
м. Київ, прес-секретарка

12332131

Великий Піст 2020  мій другий досвід посту, вперше я тримала його також перед Великоднем, минулого року. Просто відчула інтуїтивно, що дуже хочу цього. У контексті харчування мені неважко, оскільки не роблю з їжі культу, та й уже три роки я вегетаріанка, тому перехід на пісний (веганський) раціон для мене не травмуючий, хоча й відчутний. 

Доводиться постійно в магазинах перевіряти склад деяких продуктів, наприклад, хліба, у який часто входить молоко. Говорю “до побачення” шоколадкам та тортикам, веганським теж. Із солодкого вживаю фрукти, сухофрукти, іноді варення. Із овочів, злаків, бобових тощо існує безліч страв, це всім відомо. Але повна відмова від тваринної їжі  це ще не все, адже обмежується також її кількість, вживаються, по можливості, дуже прості страви, без делікатесів.  

У чому профіт? Рослинна їжа швидко перетравлюється, що дозволяє організму функціонувати на більш тонких вібраціях та вивільняє величезну кількість енергії. Завдяки цьому чи не щодня я отримую якісь інсайти. Я навіть трохи заздрю м’ясоїдам, які тримають піст, адже вони мали б це відчувати яскравіше. Отже, щодо меню не виникає жодних складнощів, проблема в іншому: як постійно тримати любов у душі, відключити надмірний аналіз та логіку, не дратуватися, не ображати та не ображатися. 

Піст  це час духовної роботи, час боротьби з гординею та зневірою, час безмежної вдячності, віри та довіри, єдності зі Всесвітом, повного прийняття божественної волі, а головне  час любові. Любов  головна цінність християнства, і хоча я не відношу себе до жодної церкви, але цілком орієнтуюся на християнські цінності. Піст потрібно тримати з радістю, адже його мета  збільшення кількості любові в душі. А покращення здоров’я та підвищення рівня енергії  це лише позитивні “побічні ефекти” посту.

Ксенія Прямілова
25 років, м. Київ, рекрутерка

3423242

Ещё чуть больше года назад я была заядлым мясоедом, которому казалось, что жить без мяса просто невозможно, не говоря уже о других продуктах животного происхождения, таких как молоко, сыр и и.д.

Всё изменилось, когда я впервые посмотрела фильм «Дом», который и по сей день для меня является самым прекрасным и в то же время очень печальным произведением искусства. Наверное, потому, что там показано, насколько прекрасна наша планета и насколько ужасно мы, люди, к ней относимся.

Тогда меня просто потряс тот факт, что животноводческая промышленность загрязняет окружающую среду больше, чем все автомобили мира вместе взятые. То есть мы отравляем планету не потому, что нет альтернатив, и по-другому мы просто не умеем, а потому что мы просто зависимы от своих гастрономических прихотей.

Тогда как раз близился пост, и мы с моим другом решили, что это идеальная возможность для нас попробовать, насколько это вообще будет реальным отказаться от пищи животного происхождения. 

В прошлом году я решила, что отказаться от всего и сразу будет слишком сложно, поэтому несколько дней в неделю я ела рыбу, а по окончанию поста также вернула в свой рацион яйца и сыр, отказавшись на постоянной основе только от мяса и молока.

Однако, копнув немного глубже несколько месяцев назад, я поняла, что вся информация об уникальных белках и аминокислотах животного происхождения  это всего лишь миф. Поэтому в этом году я решила, что настало время попробовать исключить полностью любые продукты не растительного происхождения из питания на время поста. 

Из трудностей, конечно, главной можно выделить вопрос «а что вообще есть?», который может возникнуть в первое время. Но сейчас, к счастью, веганская культура, по крайней мере в Киеве, вышла на достаточно высокий уровень, поэтому этот вопрос отпадает сам собой через минут 15 гугления и пару дней проб и ошибок.

Другой интересный феномен, с которым пришлось столкнуться  это люди, которые смотрят на тебя с сочувствием, говоря, что так себя мучать  это лишнее, рассказывающие истории про веганов, которые умирают из-за проблем со здоровьем чуть ли ни тысячами по всему миру, или просто провокаторы, которые пытаются показательно жевать бургер у тебя на глазах, философствуя на тему того, какая же это всё-таки глупость.

Но для меня пост вообще не об этом. Он не о мучениях, или ограничениях, а скорее об осознанности. Об осознанности в своём выборе, и о дальнейшем его уважении, об осознанности потребления да и вообще, о жизни здесь и сейчас в созидательном, а не разрушительном ключе. Пост о лёгкости, о свободе и о чувстве единства с окружающим миром и внутри себя.

Дар’я Анцибор
30 років, м. Київ, наукова співробітниця

324324322

Пощуся в легкій формі, бо повноцінно точно з моїм розкладом не вийде. Почала в університеті, пощуся більше з цікавості зміни раціону та можливості відчути тимчасове обмеження, а потім радість від повернення до звичних продуктів. Плюс саме святкування Великодня та приготування до нього значно яскравіші й цікавіші, коли перед тим постишся.

Я традиційно пощуся лише останній тиждень, мені без молочних продуктів дуже важко було би витримати весь період. Щороку комбіную продукти, але завжди виключаю м’ясо. Ще часто алкоголь і солодке. Цього року виключила тільки м’ясні продукти. Але останній тиждень все одно завжди повністю веганський.

Пощуся лише перед Великоднем. Хоча, були ідеї продовжити на Петрівку та Пилипівку в такому ж форматі. Може, цього року спробую. Але в мене це дійсно не так релігійне, як яскравіше відчуття свята та здоров’я. 

Читайте також У моєї дитини непереносимість лактози й глютену: історії мам.

А ще Візи для українців: чому нам відмовляють та що з цим робити.

Facebook Comments