lustrum-12

Окупація Криму: як це було й що відбувається на півострові зараз

Текст: Світлана Моренець

Минув шостий рік від окупації Криму. Хтось уже звик до думки, що півострів анексували, а хтось продовжує боротьбу, незважаючи ні на що. Lustrum нагадує, як проходила окупація, що їй передувало, скільки українців і досі в полоні та що українська влада та світ роблять, щоб повернути Крим Україні. 

Як узагалі так сталось? Що відбувалося в Криму до окупації?

Крим жив своїм життям, як і решта України. Втім, щоб зрозуміти контекст, варто повернутися до історії. У 90-х роках Росія й Україна підписали ряд договорів, серед яких договори про дружбу, співробітництво й партнерство між країнами, та Будапештський меморандум, що дає гарантії суверенітету й безпеки територіальної цілісності України. Ці документи означають, що Росія визнала кордони України, включно з Кримом. Це мало би гарантувати Україні повну безпеку від східного сусіда, але сталося не так, як гадалося.

Перші посягання Росії на український Крим почалися в 1993 році. Тоді російський парламент проголосив Севастополь частиною РФ і головною базою єдиного російського Чорноморського флоту. Міжнародні організації ООН, ОБСЄ та Євросоюз підтримали Україну. Після звернення українських дипломатів до ООН, рішення російського парламенту позбавили юридичної сили.

Втім, уже в 1997 році Україна й Росія підписали міждержавну угоду про перебування російського Чорноморського флоту на військовій базі в Севастополі. Російське військове формування на українській території створювало загрозу національній безпеці України – на цьому ще тоді наголошував заступник міністра оборони України Володимир Безкоровайний.  Але це не завадило Віктору Януковичу та Дмитру Медведєву підписали так звані Харківські угоди в 2010 році. Вони продовжили термін перебування Чорноморського флоту Росії у Криму на 25 років. 

Наступні роки Росія вела інформаційну пропаганду проти України за допомогою своїх телеканалів  про це зробили дослідження Detector.media  українська громадська організація, яка контролює якість контенту ЗМІ. Під час та після Євромайдану 2014 року Україна переживала гостру політичну кризу, й російська пропаганда в Криму почала діяти на повну силу. Через підконтрольні ЗМІ політичне керівництво Росії розгорнуло масштабну пропагандистську кампанію, щоб дискредитувати нову владу в Україні та легітимізувати своє втручання у внутрішні справи сусідньої країни.

У новинах російські мас-медіа постійно акцентували увагу на (вигаданих або вирваних з контексту) націоналістичних висловлюваннях українських політиків, насильстві та безладі в Києві. Російські медіа використовували слова: “фашисти”, “неонацисти”, “бандерівці”, “націоналісти”, “екстремісти”. Так вони позначали так звану загрозу з боку України. А мовне питання стало головною зброєю російської маніпуляції  нібито, українська влада “утискає в правах” російськомовне населення Україні. Хоча, за дослідженням Кримської правозахисної групи, на момент окупації в Криму російською мовою вільно навчалися 90,7% населення півострова. 

Звичайно ж, Росія не могла “залишатися осторонь і кинути напризволяще російськомовних громадян”. У зв’язку з цим 1 березня 2014 року Президент Володимир Путін звернувся до Ради Федерації із проханням надати йому дозвіл на використання Збройних сил на території України. За його словами, життя громадян Росії було під загрозою.  

inside text banner 2

Як проходила окупація?

Офіційна дата початку анексії Криму  20 лютого 2014 року. Тоді на півострові з’явилися вантажівки без номерів і так звані «зелені чоловічки»  озброєні військові без розпізнавальних знаків. А вже 27 лютого група озброєних людей у камуфляжі безперешкодно захопили будівлю Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Згодом  російські військові без розпізнавальних знаків захопили севастопольський аеропорт, зупинили поромну переправу в Керчі та  заблокували українські військові частини.

На початку березня самопроголошений “Голова Ради міністрів АР Крим” Сергій Аксьонов попросив у Володимира Путіна “допомоги”. У відповідь того ж дня обидві палати Державної думи проголосували за введення російських військ на територію України, і в Крим зокрема. Російські війська почали масштабні силові акції, заблокували українські військові бази на території Криму, захопили адміністративні приміщення, замінили українські прапори на триколори.

Референдум щодо статусу Криму за рішенням Кримського парламенту провели 16 березня 2014 року. Виконувач обов’язків Президента України Олександр Турчинов видав указ про призупинення рішення кримського парламенту, Конституційний Суд України визнав оголошення референдуму таким, що не відповідає Конституції України, але референдум все ж провели. За так званими результатами нібито 96,77% виборців проголосували за возз’єднання Криму з Росією. А вже 20 березня Державна Дума Російської Федерації проголосувала за прийняття Криму до складу Росії. 

Проти анексії Криму виступили більшість країн світу. Євросоюз, Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй, ОБСЄ визнали дії Росії військовою агресією й висловили підтримку територіальної цілісності України. Законною анексію Криму визнали лише Сирія, Венесуела, Північна Корея, Куба, Афганістан і Нікарагуа. 

Спочатку Росія не визнавала факт власної військової агресії. Лише 17 квітня 2014 року Володимир Путін вперше публічно підтвердив, що в подіях у Криму брали участь російські військові. А потім у Росії почали нагороджувати військових, політиків і представників “кримської самооборони” медаллю “За повернення Криму”. 

Що роблять Україна і світ, щоб повернути Крим додому?

Санкції  головний метод впливу міжнародної спільноти на Росію. Міжнародні санкції щодо Росії почали застосовувати з 2014 року. Загалом санкції ввели 41 країни, серед яких ЄС та США, Канада, Японія, так само Україна, а також Парламентська асамблея Ради Європи. У першу чергу санкції вводили проти Віктора Януковича та його оточення, певних російських чиновників, кримських та донецьких сепаратистів. Згодом США та європейські країни почали застосовувати економічні та фінансові санкції проти Росії, зокрема ввели санкції проти газових компаній, заводів, підприємств, банків та бізнесменів. 

Україна обрала мирний, дипломатичний шлях деокупації Криму. Президент України Володимир Зеленський заявляє, що порушує питання повернення Криму на всіх міжнародних зустрічах. Також влада робить все можливе для притягнення Російської Федерації до міжнародно-правової відповідальності як державу-агресора й окупанта. На розгляді Європейського суду з прав людини перебувають п’ять міждержавних справ за позовами України проти Росії й більше 3000 справ з індивідуальними позовами громадян України у зв’язку з російською агресією. 

І що це дає? Є якісь рішення?

Окупація Криму вже визнана незаконною на міжнародному рівні. Далі  справа за міжнародними судами, головне завдання яких  змусити Російську Федерацію відповідати за анексію півострову й війну на Донбасі. Але це справа не одного року,  потрібно дослідити багато фактів і допитати багато людей. 

А що кримські татари, які досі живуть у Криму? Яку позицію вони займають?

На півострові живуть близько 300 тисяч кримських татар. Переслідування татар, репресії, обшуки їхніх домівок, шкіл і церков, обмеження прав та свобод  ось, що відбувається з кримськими татарами на півострові. Тож, звісно, більшість із них не підтримують окупаційної влади Криму. 

Водночас, засновник проекту “КримSOS” Алім Алієв розповідає, що частина татар розчарувалися в Україні, їх деморалізував вивід українських військ і відмова України воювати за Крим, так само як і те, що питання Криму, на їхню думку, в української влади зараз стоїть далеко не на першому місці. 

Багато кримських активістів досі в полоні? Хто вони? 

Багато. За інформацією уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової, станом на 17 січня 2020 року вдалось повернути на Батьківщину лише 35 громадян України, які перебували в полоні Російської Федерації. Водночас 115 українських політв’язнів ще досі перебувають на території РФ та Криму. Деякі з них знаходяться у в’язницях вже понад 5 років поспіль.

За підрахунками експертів Кримськотатарського ресурсного центру, за 2019 рік на території Автономної республіки Крим сталися більше 300 арештів і більше 150 затримань. Також 86 обшуків, 194 фактів допиту, опитування або бесід, 33 винесених вироків щодо політв’язнів Криму, 252 продовження терміну утримання під вартою. Крім того, відомо про 578 випадків порушень прав на справедливий суд.

Серед полонених  86 кримських татарів.  Вони фігурують в ряді кримінальних справ. Одні з найвідоміших  справи організацій “Хізб ут-Тахрір” і “Таблігі Джемаат”. Це організації, заборонені в Росії (як терористичні об’єднання), але дозволені в Україні. Вони називають своєю місією об’єднання всіх мусульманських країн в ісламському халіфаті, але відкидають терористичні методи досягнення цього й кажуть, що піддаються несправедливому переслідуванню в Росії і в окупованому нею Криму. Правозахисники й адвокати називають ці кримінальні справи переслідуванням за релігійною ознакою. Адже фігуранти справ  віруючі мусульмани.

Нещодавно представники Федеральної служби безпеки (ФСБ) Росії провели нову хвилю масових обшуків в окупованому Криму. Щонайменше 5 кримських татар затримали в Бахчисараї 11 березня 2020 року. Їх так само звинувачують в участі в діяльності релігійної організації «Хізб ут-Тахрір», оголошеної в РФ терористичною.

А ми знаємо когось із цих політв’язнів? 

Так, серед тих, хто перебуває зараз під слідством у Криму, кримський правозахисник, координатор “Кримської солідарності” Сервер Мустафаєв, якого підозрюють в участі в релігійній організації «Хізб ут-Тахрір», також громадський активіст Тофік Абдулгазіев  через нібито терористичну діяльність, та багато інших. Усі політв’язні однаково важливі для України, всі вони досі чекають свого звільнення. 

Що буде з Кримом далі?

Дипломатична боротьба за півострів триває. Також, за словами Алієва, потрібна системна політика влади щодо інформаційної, культурної, освітньої й соціальної сфер життя окупованих територій, зокрема Криму. Україні вже вдалося об’єднати світову спільноту задля посилення тиску на Росію за допомогою санкцій, але цього поки що недостатньо. За минулий рік ситуація в Криму не поліпшилася, на півострові досі порушують права та свободи громадян. Що буде з Кримом далі, залежить від дій української влади на міжнародній арені.

Джерела: інтерв’ю з засновником організації “Крим_SOS” Алімом Алієвим,  публікація заступника міністра оборони України 1993-1996 рр. Володимира Безкоровайного для Української правди, новини Крим.Реалії про окупацію Криму, дослідження Detector.media про російську пропаганду, дослідження Кримської правозахисної групи про російську мову в Криму, заява Президента України Володимира Зеленського щодо Криму в УНІАН, факти про окупацію Криму від українського посла Миколи Дорошенка, стаття Крим. Реалії про арешти в Криму за даними Кримськотатарського ресурсного центру.  

Читайте також Автостопом у Криму: спогади про окупований півострів.

А ще Крим. Підбірка фільмів про окупований півострів.

Facebook Comments