lustrum-3

Мова за замовчуванням: як я перейшла на українську

Текст: Альона Жук

Рік і дев’ять місяців тому одного травневого ранку я розбудила доньку й востаннє сказала їй “Доброе утро” після 30-ти російськомовних років я повністю перейшла на українську. 

У побуті, в роботі скрізь, словом. 

У мене не було на це ніякої ідеологічної чи принципової причини все відбулось інтуїтивно і спонтанно. 

Я виросла в російськомовній родині. Коли я пішла в перший клас у селі в Київській області, я не до кінця розуміла, про що говорить вчителька. Але я вчилась і швидко адаптувалась. 

Потім був Києво-Могилянський Колегіум, підготовчі курси Києво-Могилянської Академії, там же бакалаврат і магістратура, згодом робота в українській службі BBC. Я розуміла мову, знала мову, говорила нею до україномовних викладачів, колег, друзів. Я читала нею. Проте в побуті я собі не уявляла україномовності. 

Ми з колишнім чоловіком кілька разів намагалися перейти на українську, бо хотіли, щоб налаштування нашої дитини за замовчуванням були українською. Проте, ми звикли роками бути разом російською і спілкування, жарти та ніжності українською видавалися штучними, ніби спілкуються двоє чужих людей. Зрештою, ми кинули пробувати, проте я купувала дитячі книги українською, а Аліса пішла до україномовного дитячого садочка. 

І ось, майже два роки тому, ми збиралися до садочка, й Аліса сказала якесь слово заміксованою мовою це було щось середнє між українською й російською. Я запропонувала їй обидва правильні варіанти, а вона, сміючись, почала питати мене, як українською буде оце слово, й ще одне, й ще. Я перекладала, а вона, раптом, глянула на мене й серйозно запитала: “Мам, так а почему ты не говоришь со мной так, как в садике?”. Я запитала, чи вона направду хоче, щоб я говорила до неї українською, й вона сказала так. “Challenge accepted,” подумала я. І з того дня на російську переходила кілька разів із тими, хто не розуміє української. 

2020-02-21 12.25.39

Спочатку було важко. Фізично важко, чесно, я буквально відчувала, як маленькі нейрони в жовто-блакитних жилетах прокладають нові зв’язки в моєму мозку. Потім голова боліти перестала, проте я відчувала, що я туплю. Я не могла швидко і влучно пожартувати українською, кмітливо відреагувати, я підсвідомо соромилася своєї раптової українізації, боялась скептицизму, осуду, нерозуміння. Але всі мене підтримали. Більшість навіть не акцентували на цьому увагу, а ті, хто жартував, робили це тепло. Багато моїх друзів не почали переходити зі мною на українську, й це ок, бо я не перестала розуміти російську. А вже в жовтні я прокинулась з усвідомленням того, що мені снилось українською. “Мене офіційно прийняли,” подумала я. 

Усі потроху звикли до того, що я реагую українською, й це, по суті, нічого не змінило. Я не змінилася. Не змінилося моє ставлення до життя, до світу, до себе, до України, до людей. Просто тепер усі вихідні файли від мене містять не ё, а ї дві мої улюблені літери, між іншим.

Попри те, що я не поділяю людей на російськомовних та україномовних, виявилося, що для когось це суттєвий показник: декілька моїх клієнтів зізналися, що шукали собі тату-майстра зокрема за ознакою мови. Щоправда, я не знаю, чи були люди, яких це навпаки відштовхнуло.

До речі, колишній чоловік перейшов зі мною на українську, й це більше не видається штучним. Аліса теж зі мною намагається говорити українською, й чим далі, тим краще це у неї виходить. 

Я часто чую від друзів або знайомих, що вони теж хотіли б повністю перейти на українську, але не знають, із чого почати. Я раджу починати з ситуацій, в яких вас ніхто не знає й бачить вперше та востаннє. Починайте говорити українською у громадському транспорті, таксі, крамницях та кав’ярнях. Беріть слухавку українською, коли телефонують із незнайомих номерів, або починайте українською замовляти воду в офіс чи доставку квітів мамі на день народження. Ви звикнете до свого голосу й вимови й усвідомите, що навколишньому середовищу неважливо, як давно ви говорите українською вас розумітимуть. 

Що змінилося для мене за цей час? Нічого. Просто тепер, коли я стрибаю на скакалці й рахую, в голові цифри звучать українською.

inside text banner 2

Читайте також 20 пісень про Україну, які чіпляють до сліз.

А ще Листи про кохання відомих письменників і поетів.

Facebook Comments