Листи з Америки: Uber, таксі здорової людини

author_goncharova

Автор: Олена Гончарова

Від редактора: Олена Гончарова - журналіст газети Kyiv Post. Зараз Олена проходить п'ятимісячне стажування в США по стипендіальній программі Alfred Friendly. Вона живе у Піттсбурзі (до того - у Коламбії, штат Міссурі) і проходить стажування у Pittsburgh Post-Gazette.

‒ У тебе нова зачіска, ‒ каже мені Девід, водій Uber, щойно я сідаю у машину. Ми їздили з ним, можливо, рази три, і наші поїздки не були довшими за 5 хвилин. Проте Девід памятає, що я з України, скільки часу я проведу в Штатах і для чого приїхала у Коламбію, невелике студентське містечко у штаті Міссурі.

Я жартую, що він усе помічає, хоча зачіску за три тижні перебування у Штатах я ще не змінювала. 

‒ Ми, водії Uber, дуже спостережливі, ‒ каже Девід і... пропускає наш поворот.

Девіду близько 70-ти і він один з тих, хто шукав додаткові можливості заробітку тому, що у нього є а) вільний час і б) бажання знайомитись з кимось новим. Однак, на відміну від українських таксистів, кількість його запитань зазвичай обмежується трьома і перше з них традиційне "як справи?" Він не змушує мене слухати шансон (God forbid) чи будь-яку нав'язливу музику і привітно маше рукою з вікна свого нового Ford навіть якщо йому доводиться чекати, поки я на ходу допиваю чай.

Він працює 20-30 годин на тиждень і отримує 80% виручки від компанії. Девід каже, що любить свою роботу і виконує її на відмінно (не будемо згадувати йому той поворот – нашу вулицю й справді непросто знайти). Пенсіонери складають левову частку усіх водіїв Uber у Коламбії.

Пам'ятаю свій шок, коли Девід вперше запропонував мені взяти пляшку води із сумки в салоні ‒ у середині березня в Міссурі буває досить гаряче. Одразу пригадую, що я найчастіше бачу в салоні київських таксі ‒ якщо це не собака, який киває головою (обережно, сприяє захитуванню), то це - жахливі ароматизатори для машин, що запахом нагадують лігво окультиста. Ще бувають іконки ‒ але це вже рідкісний вид. Одного разу я спитала водія про аптечку. Його відповідь була достойна окремого випуску Громадського.

А тут мало того, що око відпочиває, тому що салон автомобіля просто чистий, так ще й таксист ‒ щойно ‒ запропонував ‒ мені ‒ взяти ‒ воду.

Хоча і на нашій вулиці буває щастя. Повертаючись пізно додому з роботи на таксі в Києві, я натрапила на водія, який протягнув мені жменю цукерок. Вираз мого обличчя, очевидно, його шокував, тому він просто сказав: "Бери всі". Це все до того, що дива і приємності трапляються не лише за кордоном, як ми звикли вважати, просто наш радар найчастіше налаштований на те, щоб фіксувати негатив, а дарма.

В Uber не буде ніяких «у мєня нет сдачі» чи  «єшчо одна мінута і я уєзжаю». Ти викликаєш водія за допомогою мобільного додатку, відстежуєш його переміщення на карті, він/вона зателефонують лише у крайньому випадку - мінімум непотрібної інтеракції (мені як невиправному інтроверту це дуже імпонує). Все що потрібно знати водію, користувач надає під час пошуку машини.

Найбільший бонус ‒ твоя поїздка одразу сплачена. Гроші знімають з банківської картки, а на пошту приходить повідомлення з  детальним описом поїздки включно з її вартістю, де також можна оцінити водія. У Штатах це особливо зручно ще й тому, що не треба думати, скільки залишати на чай.

Оволодіти майстерністю tipping ‒ велика справа, адже американці традиційно залишають у таксі, готелі чи ресторані близько 10-20% від вартості послуги (можна більше ‒ але не навпаки). Як мені розповідали американські друзі, офіціант одного разу вибіг на вулицю за відвідувачем, вигукуючи: "І це все?" Сталось це після того, як той чоловік залишив менше $1 на чай. В ресторані чайові можна самому вписати у рахунок - вони знімуться з карти разом із основною сумою.

Зрештою, повертаючись до українських реалій, нам поки можна не хвилюватися про розмір чайових,  зате є час подумати про інше. Останні опитування, проведені компанією Active Group, виявили що понад 29% опитаних киян (з усіх 2017 респондентів) взагалі не знають про сервіс Uber. Вибачте, але хто всі ці люди – які живуть у столиці, користуються таксі й скоріш за все мають комп'ютер і/або смартфон? 

Можливо, саме час перестати нарешті бути «вічно незадоволеними» (результати опитування свідчать, що майже половина киян не задоволені послугами таксі) і використовувати вільний час не лише для перегляду стрічки фейсбука. Дізнатися, як може бути краще, що ми можемо зробити для цього, і... що вже було зроблено за нас і нам просто треба цього дочекатися – Netflix ось вже прийшов в Україну, Uber не за горами, а там і PayPal колись стане звичною частиною українського життя.