olive-kitteridge-1920

Список літератури: “Олівія Кіттерідж”, “Дорога”

Від редакції: Ми починаємо публікувати короткі огляди прочитаних книжок – як нових, так і класики. Якщо ви прочитали книгу і вам є що про неї сказати – пишіть нам на lustrum.ua@gmail.com або на сторінку Facebook.

Елізабет Страут “Олівія Кіттерідж”

978-5-389-05891-0

Читала: Дарина Шевченко

Мені здається, цю книжку краще читати, коли сумно. Хоча ні, краще, мабуть, коли весело. Та зрештою Олівії Кіттерідж все одно, який у вас настрій. Cкоріше за все, ви дратуєте її в будь-якому випадку. Але не сприймайте це як особисту образу, Олівію дратують більшість людей.

Олівія живе в невеличкому американському містечку на березі річки. Зимою тут холодно, страшенні вітри. Все життя Олівія пропрацювала вчителькою математики в місцевій школі, тому в містечку її знають всі. Але більше люблять її чоловіка – завжди доброзичливого аптекаря Генрі. Обоє Кіттеріджі вже на пенсії. Здається, в місті більшість жителів на пенсії. Доживають свого віку, як сказала б Олівія. І так вона і казала – все різко і прямо, всім з ким перетиналась у житті. Олівія не відрізняється особливою мудрістю, чуттєвістю і добротою, а рідний син вважає її домашнім тираном.

Але зрештою, Олівія цілком звичайна. Вона живе в такому собі калейдоскопі важливих і неважливих подій, людей і ситуацій. Приблизно, як і ми з вами. Елізабет Страут в книжці просто майстерно відтворила життя і дала всім шанс подивитись на нього збоку. В 2009 році Страут отримала Пуліцерівську премію за свою “Олівію Кіттерідж”, а наступного року стала другим американським письменником після Хемінгуея, якого нагородили премією Remio Bancarella. Пізніше роман було екранізовано – у 2014 році HBO зняв міні-серіал.

banner story 3

Книга складається з тринадцяти оповідань, кожне з яких має свою зав’язку, кульмінацію і розв’язку. В деяких Олівія навіть не з’являється, але ми точно знаємо, що вона теж знає цих людей. Ми дуже швидко настільки звикаємо до міста і його мешканців, що починаємо планувати їхні дні або намагаємось передбачити, де ж цього разу вони зустрінуть Олівію. На сторінках книжки розгортається не просто історія, а ціле життя.

Важко сказати, чого вчить роман. У всіх анотаціях значиться, що “книга навчить нас милосердя до людей, навіять якщо вони неідеальні”, але мені здається, Страут не робить особливих висновків і ні на що не натякає, а якраз вчить нас дивитись на своє життя збоку. А вже це цілком може призвести і до милосердя, і до прийняття.

Але окрім високої моралі книга ще й чудово написана. Кожен образ – це хитросплетіння коротких описів, живих діалогів і характерних дій та ситуацій.

Таке не часто трапляється, але на цій книжці справді хочеться поставити знак якості і передати друзям. Так і робимо.

Цитата:

“Вот чего не знают молодые, подумала Оливия. Они не знают, что потерявшие упругость, морщинистые, состарившиеся тела испытывают такую же тягу, как их, молодые и упругие; что любовь нельзя беспечно выбрасывать, словно пирожное с блюда, где лежат ещё другие пирожные, и это блюдо будет снова предложено вам. Нет, если вам предложили любовь, вы выбираете её или – не выбираете.”

Де купити:

Книгу можна придбати в українських інтернет-магазинах тут (214 грн) і тут (49 грн), або в книжкових крамницях, що продають російську серію “Азбука-класика” у м’яких палітурках. Зараз у продажі є лише російський переклад.

Кормак Маккарти “Дорога”

download

Читала: Ольга Руденко

Когда “Дорога” вышла в 2006 году, ее быстро стали называть “лучшим американским романом” то ли десятилетия, то ли за последние 25 лет. Так что, наверное, у многих “Дорога” давно включена в списки того, что хочется прочитать.

Но честно говоря, мне она попалась почти случайно. Я живу в Киеве рядом с метро Дорогожичи. Месяц назад случилось кое-что из ряда вон выходящее: у нас открыли книжный. Увы, жить ему здесь недолго – не то место, люди почти не заходят. Но чтобы поддержать храбрый магазин, забравшийся в наш район, я сразу купила книжку – и это оказалась “Дорога”.

Во всех аннотациях к роману его описывают словом “постапокалиптический”. Судя по отзывам в интернете, это привлекает любителей этого жанра, которые уходят разочарованными: конец света здесь служит декорацией, но не прописан детально.

Фабула этого небольшого (200 страниц) романа такая: отец и сын пересекают пешком Америку через несколько лет после катаклизма, который уничтожил мир в привычном нам понимании. Мы не знаем, что именно случилось, но почти все люди погибли, источники еды уничтожены, и наступил холод.

Мы не знаем имен и возраста героев. По речи и поведению мальчика кажется, что ему около семи лет. Известно, что он родился почти сразу после случившегося катаклизма, и не знал нормального мира.

Отец и сын идут на юг континента, пытаясь спастись от холода. Они катят тележку из супермаркета, в которую сложено все их имущество. По пути они добывают еду, обыскивая заброшенные дома и автозаправки. Старая консерва – огромная удача. Банка Кока-колы – праздник.

Они прячутся от людей. Если повезет, встреченные люди могут просто их ограбить. Если не повезет – убить, чтобы съесть.

Вот и все: два человека идут, прячутся, выживают, разговаривают друг с другом короткими фразами. В кармане у отца лежит револьвер, но – вот кошмар – осталась только одна пуля. Это значит, что когда придет время, ему придется убить своего сына голыми руками.

Если вы смотрели сериал “Друзья”, то помните, что когда Джоуи Триббиани пугала книга, которую он читал, он клал ее в морозилку. Мне захотелось положить “Дорогу” в морозилку – описанный в ней мир забирается под кожу, и кажется, что это ты идешь по холодному лесу, толкая тележку из супермаркета и все время оглядываясь.

В одном из отзывов, которые я видела онлайн, человек написал: “Книга отличная, но советовать бы не стал”. А я теперь советую её всем. Она тяжелая, но в самом лучшем из смыслов.

Отрывок:

“Город они пересекли на следующий день пополудни. Револьвер, чтобы был под рукой, он положил поверх свернутого полиэтилена в тележке. Мальчика не отпускал от себя ни на шаг. Город был почти полностью сожжен. Никаких признаков жизни. Машины на дороге засыпаны пеплом, все покрыто толстым слоем сажи и пыли. Окаменевшие следы в засохшей глине. Труп в дверях — сухой как пергамент. С застывшей гримасой. Он притянул к себе мальчика:

— Все, что ты сейчас запомнишь, останется с тобой навсегда. Хорошенько об этом подумай.

— Но что-то иногда забывается?

— Да, ты забудешь то, что хочешь помнить, и будешь помнить то, что хотел бы забыть.”

Где купить:

Онлайн – здесь (52 грн или 144 грн), или в книжных магазинах, которые продают серию “Азбука-классика” с бордовыми корешками.

Головне фото: Міні-серіал “Олівія Кіттерідж” телеканалу HBO (2014).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *