8n95_tp_00009r_0

Список літератури: “Подорожі філософа під кепом”, “Дівчина у потягу”

Від редакції: Ми публікуємо короткі огляди прочитаних книжок – як нових, так і класики. Якщо ви прочитали книгу і вам є що про неї сказати – пишіть нам на lustrum.ua@gmail.com або на сторінку Facebook. 

Майк Йогансен «Подорожі філософа під кепом»

podorozhifilosofa

Читала: Ярослава Тимощук

Якби нас не розділяло сто років, я б, дочитавши його книжку, розшукала автора у фейсбуці і запросила б на келих вина. Ні тоді, коли я читала збірку репортажів, ні тоді, коли роздивлялася фото письменника — де він оголений, доки видно, з люлькою в зубах, дивиться кудись у далечінь поглядом, певним свого розуму і краси, мене не покидало враження, наче все це написав якийсь молодий міський інтелектуал: із гострим розумом, добрим смаком та почуттям гумору.

Але насправді це письменник доби Розстріляного відродження Майк Йогансен, стиль якого проявляється навіть у його прізвищі (справжньому; лише ім’я є псевдонімом). Він і справді був богемою: випускник класичної гімназії, знав до десятка мов, писав вірші і перекладав поезію англійських класиків, грав більярд і навіть якось виграв партію у Володимира Маяковського, змусивши того залізти під стіл й декламувати Пушкіна.

Шкільні хрестоматії більше представляють Йогансена як поета, та це тільки одна іпостась автора. Видавництво «Темпора» зібрало всі його репортажі (у 20-х роках минулого століття жанр визначали як «подорожні нариси») під назвою «Подорожі філософа під кепом» — тут автор проявляє себе як блискучий оповідач, мені здається, в його історіях є дещо від гонзо-журналістики (і коли в Америці цей стиль зародився у 60-х роках минулого століття, то Майк Йогансен писав ще у 20-х).

banner story 3

У книжці зібрано п’ять історій — описів мандрів радянською Україною, Дагестаном та Казахстаном та різних занять, якими доводилося автору займатися разом зі своїми героями (полювання, риболовля), час до часу потрапляючи в різні екстремальні ситуації. У подорожах автор вислуховує історії сусідів у потязі, зустрічає організаторів колективних господарств, «куркулів», спілкується з селянами, переповідає особисті драми редакторів районних газет, вирушає на полювання, виходить на Дніпро ловити рибу з артіллю. Куди б не потрапляли ми з автором, усюди цікаво: Йогансен і знайомі українцям місцини описує так, наче це якась заокеанська екзотика. Таким і було творче правило письменника: «Нема у світі такої речі, про яку не можна було б цікаво розповісти».

Йогансен пересипає свою мову різними «оллрайт», «сіті», від чого не покидає враження, наче автор писав усе на макбуці, попиваючи лате у якійсь із затишній кав’ярень. Іронія письменника свідчить про його смак. Ось, скажімо, що автор думає про тогочасний театр: «… Для десятків мільйонів людей оце й є театр, справжній, нормальний театр, а не ті величезні кам’яні клуні, що будуються для вистав у великому місті і зсередини нагадують дешевий кондитерський торт, добре заправлений горохом і капустою».

Книжку оцінять: мандрівники, естети, люди, не позбавлені почуття гумору, ті, для кого стиль викладу важить не менше, ніж сюжет твору.

Цитата:

«Той читач, із яким мені не нудно балакати, хоча б краєм ока свого добачає, в якій добі ми живемо і що про нас скаже історія, незважаючи на всі наші помилки, на огріхи й на деяке запаморочення від успіхів. Той же читач, що його ідеї регулюються тільки тим, що він сьогодні жер на сніданок і тим, що йому розповідає кума коло чаю, – той читач чужий душі моїй. Може, й корисно було б побалакати і з ним також, а тоді написати побутовий роман із болотного життя, але мене враз бере нудьга і дуже хочеться спати».

Де купити:

Книжка продається в мережі книгарень «Є» або в інтернет-магазині. Також збірку можна замовити на сайті видавництва «Темпора».

 

Паула Хокинс «Девушка в поезде»

9781594634024

Читала: Ольга Руденко

Дисклеймер: эту книгу я читала на английском, поэтому не могу ничего говорить о том, хорош ли язык в переводе. В оригинале он довольно простой, с умеренным количеством клише. Вполне возможно, что при чтении на вашем родном языке книга может показаться плосковатой.

Честно говоря, я прочитала книгу из-за фильма. Я очень часто так делаю – решаю прочитать книгу перед тем, как смотреть экранизацию, а потом так и не смотрю ее, потому что просто скучно. Из-за этого я так и не посмотрела “Заводной апельсин” и не бросила “Пролетая над гнездом кукушки” на середине. Ужасно, я знаю.

Не знаю, посмотрю ли я “Девушку в поезде” после прочтения книги. Я не нашла в ней ничего, кроме захватывающего сюжета – но фильм это не спасет, я-то уже знаю, кто злодей.

Фильм и книгу, кстати, все время сравнивают с “Исчезнувшей” (“Gone Girl”) – другим триллером про женщин и измены, который пару лет назад экранизировал Дэвид Финчер. Но “Девушка” не дотягивает до “Исчезнувшей” – интрига и характеры гораздо проще. В “Девушке” есть плохая девочка и хороший мальчик, которые к концу книги становятся хорошей девочкой и плохим мальчиком. В “Исчезнувшей” есть хорошая-плохая-ужасная-нет-все-таки-хорошая девочка и такой же мальчик.

(Кстати, я думала, что “The Girl on the Train” – про девушку, которая пережила сексуальное насилие. Оказалось, что я перепутала ее с книгой “Luckiest Girl Alive”. Очень много книг про разных “girl”.)

Перед прочтением у меня собрались три отзыва от знакомых, и только один из них – хороший.

Если вы видели трейлер фильма, вы знаете сюжет в общих чертах. Каждый день в восемь утра Рейчел Уотсон садится в поезд в своем городке и едет на работу в Лондон. Каждый день она проезжает дом, в котором жила с мужем. Теперь ее бывший муж живет в нем с новой женой и ребенком, а грустная, растолстевшая, спивающаяся Рейчел каждый день смотрит на их семейное счастье в окно поезда.

Еще она смотрит на счастливую пару, которая живет по соседству с домом бывшего мужа. Она придумывает им имена – Джесс и Джейсон – и идеальную жизнь.

А потом Джесс исчезает. Рейчел догадывается, что сыграла в ее исчезновении какую-то роль, но не знает – какую. Всю книгу она пытается помочь расследованию, а заодно – избавиться от алкоголизма.

Повествование идет от лица троих женщин – самой Рейчел, пропавшей девушки и новой жены бывшего мужа главной героини.

Огромный плюс этой книги – она действительно захватывает и развлекает. Даже когда разгадка становится понятна (примерно на 70% книги), остаток все равно дочитываешь с интересом, не по инерции. Если вы ищете легкую захватывающую книгу в поездку или для уютных выходных дома – это то, что нужно.

Отрывок:

“В школе один учитель как-то сказал мне, что у меня есть талант переосмысления себя. Не знаю, что у него тогда было на уме, может, просто закидывал удочку, но со временем эта мысль мне стала нравиться все больше и больше. Беглянка, любовница, жена, официантка, менеджер галереи, няня и еще несколько промежуточных образов. Так кем я хочу быть завтра?”

Где купить:

В украинском переводе – тут (или в любой Книгарне Є). В русском переводе – здесь. В оригинале – здесь (252 грн) или на Amazon ($9,6).

One thought on “Список літератури: “Подорожі філософа під кепом”, “Дівчина у потягу”

  1. Рекомендуваю вражаючі твори українських сучасних авторів:
    Світлана Талан “Коли ти поряд”
    Історія життя-подвигу юної медсестри Даші, яка, рятуючи людей, була інфікована вірусом СНІДу. Роман-попередження: таке у наш час може трапитись будь з ким, будьмо готові, повчімось у головної героїні її життєлюбству, жертовності, любові до людей, прагненню допомогти іншим.
    Від автора: “Мне очень хотелось бы, чтобы вы посмотрели другими глазами на больных СПИДом и стали хоть немного внимательнее и добрее к тем, кто сегодня находится рядом с вами.”

    Світлана Талан “Розколоте небо” У цьому романі є все: і кохання, й історія життя українського села в період колективізації, і страшне лихо 33-ього. Дізналась багато нового про цей історичний період. Наплакалась. Читати спокійно неможливо.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *