Чорнобиль у фактах: Як Київ відмивали від радіації, та що не розумів Щербицький

Текст: Христина Мельник

Аварія на 4 блоці Чорнобильської атомної електростанції справедливо визнана однією з наймасштабніших катастроф людства. Вибух і пожежа після нього забрали тисячі життів і скалічили здоров’я не одному поколінню. Ми зібрали для вас найголовніші і маловідомі факти про Чорнобиль.

Час і дата

Вибух на 4 реакторі Чорнобильської АЕС стався 26 квітня 1986 року вночі, близько 1:23:50. 31 людина загинула під час подолання наслідків катастрофи протягом перших десяти днів. Ще 200 було госпіталізовано. Неофіційна статистика ж говорить про понад 15 тисяч загиблих від наслідків техногенної катастрофи.

Хімічний, а не ядерний вибух

Масштаб трагедії перевищив вибух у Хіросімі в 30-40 разів: сумарний рівень радіації від викидів ізотопів сягнув 50 мільйонів кюрі.

Насправді, вибухів було два, а не один, як прийнято вважати. І вибухи були хімічними – як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з’явились під час неконтрольованої реакції. Потужність вибухів була настільки великою, що було зруйновано стальну і свинцеву обшивку реактора, і в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів.

Наймоторошніша розмова століття

Кілька років тому була опублікована розмова зі сповіщенням диспетчерів про пожежу в ЧАЕС. Аудіозапис вже нарекли наймоторошнішою розмовою ХХ століття.

Трагедія, яку неможливо приховати

Радянська влада воліла максимально приховати факт вибуху. 1 травня в м. Києві був проведений черговий першотравневий парад. А перші повідомлення про Чорнобиль сколихнули світ зі Швеції – туди докотилися наслідки катастрофи і за рівнем радіації місцеві фахівці визначили, що місце аварії – Україна. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 людей були евакуйовані із зон забруднення.

Видання Le Monde створило відео, на якому зображено рух радіаційної хмари над Європою після Чорнобильської катастрофи.

Зона відчуження: 30 км чи 50 000 км?

В наші дні 30-кілометрова зона навколо ЧАЕС має статус забороненої для вільного доступу. Постраждалі території оцінюються в 50 тисяч квадратних кілометрів. Зона відчудження займає 2600 квадратних кілометрів і вміщує в себе північ Іванківського району Київської області, де розташовані безпосередньо електростанція, міста Чорнобиль та Прип’ять, північ Поліського району Київської області (у тому числі смт. Поліське та смт. Вільча), а також частина Житомирської області аж до кордону з Білоруссю.

Міністерство Чорнобиля

Територією керує Державне агентство України з управління зоною відчуження, що входить до складу Міністерства надзвичайних ситуацій України.

А з 1996 до 2004 рік навіть існував окремий державний орган –  Мінчорнобиль, а якщо повністю, то Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та  у справах захисту  населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Найшвидша демобілізація у світі

Силами добровольців, пожежників і мобілізованих содатів був збудований об’єкт “Укриття”, відомий як “саркофаг”. Сталося це до кінця 1986 року. З першими наслідками вибуху вдалося справитися лише за 3 тижні. Чотирма тисячами тон піску, бору, свинцю і глини реактор було ізольовано і створена перешкода для подальшого забруднення  ґрунту.

Багато що вирішила дострокова мобілізація. Силами солдат було розчищено основні уламки з даху реактору. Більшість бійців отримували демобілізацію після 30-60 секунд роботи на даху, тобто одного руху лопатою, незалежно від того, скільки прослужили до цього.

ЧАЕС не було зупинено після аварії

Важливий факт: решта реакторів працювали ще не один рік. Так, спочатку був зупинений другий (1991), потім перший (1996) і зрештою третій (2000). Тобто фактично лише з 2000 року ЧАЕС і справді не діє.

Розрізняй: Чорнобиль живий, а Прип’ять мертва

Велика плутанина з часу аварії виникла з назвами. Насправді, найближчим містом до ЧАЕС було місто Прип’ять. Воно було штучно створене у 1970 році для працівників атомної станції і знаходилося у 3 км від ЧАЕС. Його населення до катастрофи налічувало 47,5 тисяч людей. Зараз це місто мертве.

І зовсім інша ситуація з самим містом Чорнобиль, розташованим в 18 км від Чорнобильської АЕС. В ньому досі живуть працівники станції, є відділок правоохоронних органів, адміністрація Зони відчуження, пожежна охорона, автовокзал, пошта, магазин і навіть музей. Сьогодні в Чорнобилі живе близько 3000 людей.

Сталкери і туристи

Окремої уваги заслуговує культура так званих “сталкерів”.  S.T.A.L.K.E.R. — серія відеоігор, розроблена українською компанією, події яких розгортаються в нинішній час, в альтернативному світі на території України, в зоні відчуження біля Чорнобильської АЕС. Тож недивно, що 30-кілометрова зона стала справжньою меккою для прихильників гри і пригод. Здебільшого “сталкери” проникають у Зону незаконно, весь свій багаж несуть на собі, вдало обходячи пости і засідки правоохоронців. Не дивлячись на небезпеки, що чатують на таких мандрівників, рух  сталкерів особливо популярний. Вони навіть створюють тимчасові “оселі” в квартирах і будинках, що добре збереглись, попередньо маскуючи їх ззовні.

Популярний також і просто туризм. Засновники турів до Чорнобиля стверджують, що за умови дотримання правил безпеки така подорож безпечна. На території Чорнобиля навіть функціонує готель для туристів і їдальня для усіх працівників і гостей міста.

Генетичні модифікації

Незважаючи на вир міфів, нереальних тварин зараз в Зоні відчуження помітити важко.

Із зони зникали види тварин, які пов’язані з людиною, але з’являлися дикі представники фауни. Також за 100 років вперше у Зоні відчуження з’явилися бурі ведмеді.

Найлегендарнішим мешканцем Зони можна назвати сома Васю, який править і за домашнього кота, і за домашнього песика усім місцевим.

“Что это означает?”

Як відомо з матеріалу Анастасії Зануди, на документі поруч із даними про радіацію є примітка від першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького: “Что это означает?”.

Сарафанне радіо

В умовах приховування інформації люди більше вірили не офіційним повідомленням преси, а особистим контактам. Так, в Києві утворювалися великі черги до телефонів-автоматів. Хтось навіть почав поширювати через них листівки:

“30 квітня 1986 року близько 06 год. 30 хв. на дверях телефонів-автоматів, встановлених на вулицях Героїв Сталінграду і Мате Залкі (Мінський район), виявлені 8 листівок із тенденційними вигадками про наслідки аварії на Чорнобильській АЕС і наклепницькими випадами щодо керівників Радянської держави”. (Із повідомлення КДБ УРСР до ЦК КПУ за 30 квітня).

Київ відмивали від радіації

За спогадами киян, в перші тижні після аварії вже після оголошення евакуації у Києві активно мили вулиці мийними засобами. В спецповідомленні начальника ОГ КДБ УРСР у м. Чорнобиль голові КДБ УРСР від 11.05.1986 сказано: “Вивчення ситуації на місці свідчить, що до ліквідації наслідків постійно зберігатиметься загроза розносу із зони ураження радіоактивного пилу і зараження районів не тільки області, але й республіки, особливо району м. Києва”.

Дуга

Аварія на ЧАЕС відкрила не одну таємницю. Так стала публічною “Дуга”. Колишні мешканці Прип’яті стверджували, що на мапах місце її розташування вказувалося як піонерський дитячий табір. Насправді це була установка “Російський дятел”, вона ж – радянська загоризонтна радіолокаційна станція “Дуга”. Її призначення – пошук пусків міжконтинентальних балістичних ракет. Вона випромінювала сигнал, випадкова частота стрибків якого порушувала мовлення радіоаматорів, громадські передачі, і в результаті надходили тисячі скарг з боку багатьох країн світу. Такі об’єкти були також у Миколаєві та Хабаровському краї. Інші “Дуги” розібрали, але в Чорнобилі це неможливо. Тож зараз це одна з улюблених конструкцій відвідучів Чорнобиля.

 

Нелегали-самосельці

За різними даними зараз у забороненій Зоні проживає від 200 до 2000 людей. Багато з них ті, хто покинув місто під час примусового виселення, але не зміг витримати тугу за домом. Зокрема, є сюжет про бабусю Марію Шовкуту, що проживає у селі Опачичі Чорнобильського району:

Мурал

До 30-ї річниці катастрофи на Чорнобильській АЕС португальський художник Pantónio створив мурал на одній із центральних вулиць Чорнобиля. 

Ідея створення належить Sky Art Foundation.

Головне фото: Wikimedia Commons/calflier001.

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *