red-woman-girl-brown2

#ЯНеБоюсьСказати: Я б досі думала, що #самавинна, якби не цей флеш-моб

Текст: Дарина Шевченко

Знаєте, яка була моя перша реакція на флешмоб #ЯНеБоюсьСказати?
“Тю, мене тут одну не намагались згвалтувати?”, а пізніше “Госспаді, пишуть про те, як хтось об них в метро потерся! Теж мені харасмент!”

В моїй голові сексуальне насилля і сексуальні домагання – завжди було чимось для затравки сюжету в американських фільмах, щось про далеку несправжню реальність, ну і вже точно не про мене. Ну а потім стався цей флешмоб.

Хтось пише: “Мене мацали в тролейбусі, а я стояла і боялась поворухнутись”. Ну і чого ти боялась, думаю, мене теж лапали в метро, так я заїхала чуваку ліктем і здійняла гвалт. Хтось пише “Якось ми пили з друзями і хтось там мене ледве не згвалтував”. Ну та п’яні ж були, в кого такого не бувало. Хтось пише: “А я мала йшла додому і зустріла ексгібіціоніста”. Ну то й що, думаю я, я ходила на танці повз бетонний забор ринку Героїв Дніпра і однієї осені зустрічала там одного з плащиком-розпашонкою регулярно.

Історії про зайчиків-мастурбаторів мене взагалі не вражали. На перших курсах пед-коледжу, який був на бульварі Шевченка, ми регулярно прогулювали пари в ботсаду на Університеті – то там тих “зайчиків” ледве не за кожним кущем було. Ми вже навіть не реагували, мовчки вставали і переходили на інше місце. Хоча інколи “зайчики” переміщались за нами. Це було навіть смішно. Смішно-огидно, але як проблему це точно ніхто не сприймав.

А потім хтось описав якусь підліткову історію з трохи старшим хлопчиком-другом, який врешті спробував схилити до небажаного сексу.

Ну таке у мене теж було, в чергове подумала я і, здається, навіть почула, як в моїй голові клацнув тумблер. Тобто сексуальні домагання це про мене? Це ж все і є сексуальні домагання?

Якось я була в дитячому таборі. В нашому загоні були самі малявки, 10-12 років, а мені було 15 чи вже 16, я закінчила 9 клас і мене неофіційно призначили помічницею вожатих. Я вигадувала конкурси для малих дівчат і ходила територією зі страшенно серйозним виглядом.

Майже з першого дня до мене почав залицятись хлопець-кухар з нашої їдальні, йому було років 19-20. Він був місцевий і у нього був моцик. Ми з ним танцювали на дискотеці. І, мабуть, не треба й казати, що мені дуже імпонувала його увага.

Якось він запросив мене покататись. Я сказала, що мені не можна за територію, тоді він сказав, що можемо й просто посидіти в альтанці у таборі. В далекій і темній альтанці. Став мене обіймати і тягнути за руку в бік альтанки. Я відмовлялась, але він тягнув, і я в якийсь момент просто висмикнула руку і пішла в кімнату.

Я жила з двома маленькими дівчатами, які саме слухали пісні під гітару десь біля багаття на пляжі. В кімнаті було порожньо, а йти до корпусу від альтанки далеко, я йшла швидко і чула, як він ішов за мною. Мені не було страшно, мене це навіть забавляло. Я, можливо, навіть хотіла, щоб він мене поцілував, але щось мені підказувало, що тим це не закінчиться, тому я йшла швидше.

Вхід в кімнату був через такий довгий балкон, двері зачинялись погано. Він зайшов за мною, і почав зізнаватись мені в коханні, просив дозволу трохи побути зі мною в кімнаті. Ну і я дозволила. Ми лягли на ліжко, він мене ніжно обіймав і щось говорив. Довго, аж поки не почав намагатись роздягти і помацати там-сям. Я вирвалась і виштовхала його за двері, сказала, що розповім вожатим.

Він не повертався і не переслідував мене більше. Ця історія не стала для мене травмою. Мені навіть здається, що таких історій в моєму житті було кілька, просто ця запам’яталась. В самій історії моралі мало – звичайна підліткова історія, яких, певне, з кожним траплялось. Я не думаю, що він був мудаком. Може, навіть, був справді закоханим в мене. Просто в його віці чекати сексу від коханої було вже нормою, а в моєму ще навіть цілуватись було екзотикою. Хоча хто зна – може, й мудаком був.

Дивує мене інше – ставлення дорослої мене до цієї історії.

Ну я ж сама винна була. Я фліртувала з ним. Дозволила йому залишитись зі мною і обіймати мене. І тільки сьогодні я серйозно поставила собі питання: А чи виправдовує моя підліткова необачність його небажання чути моє, не дивлячись на все, чітко артикульоване “ні” на всі натяки про тісніші стосунки? І тільки сьогодні, все ще не без домішків сорому, відповіла собі чітке: “Ні, не виправдовує”.

(c) Anastasia Vlasova
(c) Anastasia Vlasova

А тепер про мене. Я скоріше екстраверт. Я багато розмовляю і багато сміюсь. У мене велике коло друзів і знайомих. Дуже рідко я не можу знайти з кимось спільної мови. Особливо в підлітковому і пост-підлітковому віці я часто тусувалась в малознайомих компаніях. Я схильна до різного характеру революцій, люблю бути в центрі уваги, люблю, коли мною захоплюються, люблю фліртувати. Це не означає, що я шльопаюсь на коліна першому зустрічному або прошу кожного знайомого чоловіка проводжати мене додому.

Мені 27 і моїх сексуальних партнерів можна перерахувати на пальцях однієї руки. Але мені лестить увага цікавих мені чоловіків і киньте в мене камінь за це. Я от така і, хоча б трішечки, але мені було за це соромно все життя.

“Дівчатка так голосно не розмовляють!”, “Як ти сіла, дівчатка так не сидять!”, “Ну хіба дівчаткам личить розповідати такі анекдоти”, “Треба бути скромною, скромність прикрашає”. Все це ніби натякає мені: “Не привертай увагу, не провокуй.” І, батя, я стараюсь. Інше питання, що у мене не завжди виходить і чи означає це, що я в постійній небезпеці?

Чи означає це, що якби, не приведи Боже, зі мною сталось щось гірше ніж вище описане, у відповідь на мою історію суспільство б схвально загуло #cамавинна? Але ще цікавіше – чи нормально відчувати сором за свою вдачу?

Я мало чого боюсь в житті. Я часто повертаюсь пізно сама додому і дуже рідко прошу когось мене зустріти, я не ношу з собою газових балончиків і часто сідаю на переднє сидіння в таксі (просто люблю їздити в машині на передньому сидінні). Я не дуже обережна і не дуже правильна дівчинка.

Але, хіба бути правильною дівчинкою означає бути в безпеці?

У нас є одна сімейна історія. Вона не стосується мене напряму. Це історія про одну нашу родичку, доньку моєї хрещеної. Її звали Таня і, повірте, вона була дуже правильною дівчинкою. Коли ми збираємось на її день народження хрещена часто зачитує Таніні листи з дитячого табору, дуже зворушливі листи. Або розповідає як Таня допомагала їй по господарству і ніколи не затримувалась ніде після школи. Коли хрещена хвилювалась Таня казала: “Мамочка, не хвилюйся, я ж нікому ніколи нічого поганого не роблю, значить і мені ніхто не зробить нічого поганого”. Таня була хорошою дівчинкою.

Був Великдень. Таня з друзями поверталсь з церкви, по дорозі всі зайшли до одного з хлопців додому, розговітись. Таня загинула. Їй було 17. Вона викинулась з балкону четвертого поверху при спробі згвалтування.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *