architectural-design-architecture-buildings-936237

Зеленський, Трамп та імпічмент: все, що ви хотіли знати

Текст: Дарина Шевченко, Ольга Руденко

Вже більше тижня всі тільки й говорять про те, як Володимир Зеленський спричинив імпічмент Дональда Трампа. Чи що там сталось? Ми розбирались в одному з найгучніших геополітичних скандалів цього року.

То що там з Трампом, його імпічментом і нашим президентом?

Палата представників американського парламенту розпочала процедуру імпічменту Трампа. Приводом стала телефонна розмова Трампа з Зеленським. Розмова відбулася у липні, але її зміст став відомим нещодавно. Американські парламентарі вважають, що їхній президент перевищив свої повноваження (ба більше – зрадив своїй президентській присязі!) у розмові з нашим, коли попросив Зеленського про послугу.

Ого! І що ж такого попросив Трамп?

Якщо коротко, Трамп попросив Зеленського зробити дещо, що не стосується державних інтересів Америки, але може допомогти Трампу переобратися на другий термін у виборах 2020 року. Тобто Трамп використав службове становище, щоб допомогти собі політично. З точку зору Америки – це неприпустимо.

Щоб зрозуміти, яким значущим є цей скандал в Америці, варто знати, що опоненти Трампа говорили про можливість імпічменту три роки, від початку його президентського терміну. Але нарешті розпочали імпічмент лише зараз, після розмови з Зеленським.

Тепер детальніше. Трамп попросив Зеленського про дві послуги.

Перше прохання Трампа до Зеленського: “З’ясувати, що сталося з компанією Crowdstrike,” в якої є “сервери”. 

Розшифровуємо: Трамп думає, що Україна має доступ до серверів з листуванням американських демократів, де може бути компрометуюча інформація – яка стане у нагоді Трампу у виборах 2020 року.

Під час президентської кампанії 2016 року стався великий витік емейлів з табору американських демократів. З емейлів виходить, що лідери Амриканської Національної Демократичної Конвенції упереджено ставились до Берні Сандерса (суперника Хіларі Клінтон на Демократичних праймеріз) та всіляко підтримувала Хіларі. (Клінтон програла Трампу)

Розслідування витоку доручили компанії Crowdstrike. Трамп, який сподівається, що листування може нашкодити його опонентам, неодноразово наголошував, що демократам варто було б віддати сервер з емейлами ФБР, а не наймати компанію для розслідування. Тут в історії раптово з’являється Україна.

В інтерв’ю Асошіейтед Прес Трамп заявив, що чув, нібито Crowdstrike належить “одному багатому українцеві”. Саме на це Трамп і натякає Зеленському, коли просить розібратись у ситуації — просить допомогти його адміністрації отримати доступ до серверу з листуванням його опонентів, демократів. 

Друге прохання Трампа. Друга “послуга”, про яку просить Трамп, ще цікавіша. Саме вона спричинила найбільший резонанс.

Трамп просить Зеленського скооперуватися з американським генпрокурором, щоб розслідувати діяльність в Україні Хантера Байдена. Хантер – син Джозефа Байдена, колишнього віце-президента США і вірогідного головного суперника Трампа на виборах 2020 року.

Але який стосунок має син Байдена до України?

Хантер Байден – юрист. З 2014 по 2019 рік він був членом ради директорів української компанії Бурісма (Burisma Holdings). За це він отримував 50 тисяч доларів на місяць. 

Бурісма – газовидобувна компанія, і досить відома в Україні. Проти неї та її власника, колишнього міністра екології Миколи Злочевського, після Євромайдану було порушено кілька кримінальних проваджень. Компанію підозрювали у відмиванні грошей та розкраданні державних ресурсів, але з часом справи перекваліфікували в несплату податків, менш серйозне порушення. Зараз у українських правоохоронців до Бурісми немає питань. Щоправда, в НАБУ і досі існує розслідування про зловживання чиновників міністерства екології Злочевського – але ні Бурісма, ні тим більше Байден-молодший в ньому не фігурує.

Отже, син Байдена працював на українську компанію. Що в цьому такого скандального? 

Справа в тому, що у 2016 році батько Хантера, тодішній віце-президент США Джо Байден, посприяв звільненню українського генерального прокурора Віктора Шокіна.

Оскільки саме генпрокуратура займалася розслідуваннями Злочевського і Бурисми, критики Байдена вважають, що віце-президент скористався службовим становищем, щоб вичавити чиновника, що вів розслідування проти компанії, на яку працював його син.

Звинувачення проти Байдена можуть бути правдою?

Ми не можемо знати справжніх мотивів Джо Байдена. Але є два моменти, що частково протирічать версії про те, що Байден вигнав Шокіна, щоб зупинити розслідування Бурисми.

По-перше: звільнення Шокіна хотів далеко не тільки Байден.

Шокін був прокурором трохи більше року і прославився тим, що за його керування жодне з ключових розслідувань не просунулося вперед, включно з розслідуванням вбивств учасників Євромайдану. Вже через півроку після його призначення, критики стали вимагати звільнення Шокіна через неефективність. Проти Шокіна в унісон висловлювалися громадянське суспільство, антикорупційні активісти та провладні народні депутати. Нарешті, і США доєдналися до закликів звільнити Шокіна.

Навесні 2016 року антишокінські настрої досягли піку. Байден приїхав в Україну і поставив умову: або прокурор негайно йде, або Україна не отримує обіцяний мільярд доларів допомоги від США. Про це Байден пізніше сам згадував у виступі. Шокіна було звільнено. 

Тому Трамп помилявся, коли у розмові з Зеленським говорив, що Байден несправедливо звільнив “чудового прокурора”.

По-друге: Справи проти компанії Бурисма та її власника справді були закрити вже після звільнення Шокіна. Але ці справи почали розвалюватися раніше – і до, і під час роботи Шокіна.

Наприклад, заступник генпрокурора Віталій Касько стверджував, що українські прокурори “зливали” справу Злочевського ще у 2014 році. А під час роботи Шокіна київський суд зняв арешт з майна Злочевського.

За 13 місяців у ролі генерального прокурора Шокін жодного разу публічно не згадував справу проти компанії Бурісма або її власника Злочевського — він ніколи не називав її серед своїх пріоритетів. (Про це немає згадок у Google News за цей період)

По-третє: Сам Хантер Байден, як член ради директорів, не був підозрюваним у справах проти Бурисми та Злочевського.

Син Байдена отримував зарплатню 50 тисяч доларів на місяць. Але у період 2014-2015 року Бурисма платила йому значно більше – до 166 тисяч доларів на місяць. Кошти надходили на його консалтингову фірму Rosemont Seneca Partners. Платежі від Бурісми є у фінансовій звітності компанії, яку опублікував про-республіканський американський журналіст.   

Окей, ну попросив Трамп дізнатись про якісь деталі якихось справ? Що страшного? Чому така драма?

Драма в тому, що Трампа не просто так цікавлять саме ці справи. Результат обох справ матиме неабиякий вплив на його, Трампа, подальшу політичну кар’єру.

Трамп є кандидатом республіканської партії США. Демократи – політичні конкуренти республіканців. І що слабшими будуть їхні позиції ближче до наступних президентських виборів – то більшими будуть шанси республіканців, а отже й самого Трампа (який вже заявив про своє висування на вибори) на перемогу.

Ще вигіднішою Трампові була б попсована репутація самого Джозефа Байдена (батька того Хантера Байдена, який добре підзаробив з українськими газовиками). Джо Байден є одним з найсильніших демократичних кандидатів і опитування стверджують, що саме він буде конкурентом Трампа на виборах.

(Як американці обирають президента ми пояснювали ось тут.)

Саме зараз обидві американські партії готуються до праймеріз (виборів єдиного кандидата всередині кожної партії), тож Трамп цілком міг розглядати цей період, як дуже вдалий, аби нейтралізувати потенційно сильного конкурента на старті.

До речі, після початку українського скандалу політичні рейтинги Джо Байдена значно впали і відстань між ним і його суперницею в перегонах демократів Елізабет Уоррен скоротилась до 3 відсотків (замість 20 ще кілька тижнів тому).

А доля Трампа вирішиться вже за рік. Наступного президента Сполучені Штати обиратимуть 3 листопада 2020 року.

Ну для чого це Трампу ясно, а Зеленський не міг просто відмовитись?

Здавалося б, але ні. Незадовго до розмови Трамп поставив на паузу програму надання військової допомоги Україні на суму 391 мільйон доларів. А про послугу попросив якраз у контексті розмови про цю допомогу. Натякаючи: я – вам послугу, а ви – мені. От тільки військова допомога США є державною програмою, а послуги, про які “попросив” Трамп, мають політичну цінність особисто для нього.

І американцям не сподобалась ця спроба нинішнього президента нейтралізувати конкурента? Хороший же план!

Не просто не сподобалась. Коли деталі розмови президентів стали відомі громадськості, спікерка палати представників звинуватила Трампа у зраді президентської присяги, національної безпеки та цілісності американських виборів. “Такі дії президента Сполучених Штатів фактично говорять: Я можу робити все, що завгодно”, сказала спікерка Ненсі Пелосі під час свого виступу в парламенті.

А як все це стало відомо? У них що, всі такі розмови публікуються?

Ні, геополітичні переговори на найвищому рівні є закритою інформацією. Однак в Штатах передбачена процедура так званої “скарги викривача” – якщо американський чиновник (чи зрештою будь-який громадянин США) став свідком протиправних дій посадовців, він або вона може заповнити таку собі форму заявки, яку отримає інспектор однієї з безпекових служб країни. У випадку з президентською розмовою якраз і знайшовся такий викривач. Він (або вона – хто викривач, ще не відомо) подав скаргу 12 серпня. Викривач не чув розмови особисто і, ймовірно, отримав інформацію від когось із колег.

Тобто безпекова служба США отримала скаргу і одразу ж почала розслідувати?

Та ні. І в Америці ж не без проблем. Коли скарга потрапила до виконуючого обов’язки директора національної розвідки Джозефа Магваєра, він мав би передати її на розгляд Конгресу, проте не зробив цього. В першу чергу Магваєр поділився інформацією про скаргу з офісом президента, де (очікувано!) отримав вказівку не передавати скаргу до Конгресу США. Потім Магваєр звернувся в прокуратуру (адже зокрема в розмові з Зеленським Трамп згадував і прокурора США Вільяма Бара), де йому теж сказали не розповідати про це Конгресу.

То як же врешті всі дізнались?

Про це розповіла газета Вашингтон Пост (The Washington Post). На умовах анонімності кілька американських чиновників розповіли виданню, що між президентом Трампом та “лідером іншої країни” відбулась розмова, в якій Трамп сказав щось таке, що потягнуло на скаргу викривача. Цю інформацію газета опублікувала 18 вересня. А вже через кілька днів більше деталей з’явилося у The Wall Street Journal. У матеріалі йшлося про те, що Трамп говорив саме з президентом України і вісім разів в одній розмові просив його розслідувати справу сина Джозефа Байдена. А вже за кілька днів відповідальне безпекове відомство опублікувало й саму скаргу.

А що каже Трамп?

Все заперечує. І підтверджує одночасно. Білий дім майже одразу опублікував нотатки з телефонної розмови (це стенограма, але не дослівна), але відмовився визнавати факти тиску чи шантажу з боку президента. Трамп сказав, що не тиснув на Зеленського, щоб в Україні розслідували Байдена, але додав: “Навіть якби я справді робив це, це було б окей”.

І що – одразу імпічмент президенту?

Імпічмент американському президенту ще не оголосили. Але процедуру ініціювали практично одразу після того, як інформація стала публічною. Спікерка палати представників озвучила звинувачення проти президента і шість комітетів палати почали розслідування. Наступний крок – довести злодіяння президента в Сенаті. Але до цього ще далеко і це набагато складніше.

То Трамп таки втримається в кріслі?

Це не точно. Але шанси втриматись у нього великі. Щоб ініціювати процедуру імпічменту в палаті представників, потрібна проста більшість – 51% голосів. Теперішнім представникам це зробити просто, адже більшість з них демократи, тож фактично знаходяться в опозиції до Трампа. А от щоб завершити процедуру в Сенаті, потрібна абсолютна більшість – 67% голосів сенаторів. Більшість з яких – республіканці, тобто однопартійці Трампа, які навряд підтримають його імпічмент. Але давайте слідкувати разом.

Ну добре, а зараз що відбувається?

Зараз Трамп усіма правдами і неправдами намагається з’ясувати, хто ж цей викривач, який так попсував йому життя. Поки безуспішно. А тим часом комітети палати представників (які розслідують можливий злочин президента) офіційно затребували документи, пов’язані з Україною, у Держсекретаря Сполучених Штатів Майка Помпео та особистого юриста Трампа Руді Джуліані.

З американцями ясно, а наші що? Визнають, що на них тисли?

Наші намагаються не втручатись. У відповідь на кожне запитання про американський скандал Зеленський повторює, що тиску на нього не було. Військову допомогу Білий Дім врешті розблокував. Невідомо, чи отримав Трамп якісь послуги від адміністрації Зеленського. Нових розслідувань компанії Бурисма в Україні не розпочато.

Втім нещодавно комітети палати представників оприлюднили листування між американськими дипломатами та посадовцями обох країн, з якого зрозуміло, що українська сторона мала намір погодитись на запити Трампа. Українці та американці навіть домовлялись про зміст промови Зеленського, в якій той би запевнив Трампа в перегляді розслідування по Байдену. Зрештою Зеленський такої промови не зробив. Зате новий генпрокурор Руслан Рябошапка на своєму брифінгу сказав, що прокуратура таки збирається переглянути старі справи проти компанії Бурісма, але, мовляв – жодного тиску. “Ми зараз переглядаємо всі провадження, які були закриті або роздроблені, чи розслідувалися раніше”, – пояснив генпрокурор.

Джерела: The Washington Post (перший витік інформації в ЗМІ), The Wall Street Journal, Axios.com (Листування інспекторів про скаргу викривача), BBC news coverage, Business Insider, Українська правда (переклад стенограми розмови Трампа і Зеленського), листування між українським та американськими дипломатами і посадовцями, Фінансова звітність компанії Rosemont Seneca Partners, результати проміжних виборчих опитувань – The New York Times.

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *