DSC09343

Ямпіль: як відчути велике життя маленького міста

Текст: Дарина Шевченко

Нічим, здавалося б, Ямпіль не відрізняється від будь-якого райцентру будь-де в Україні. Кілька перехресних вулиць (більшість із них саме в процесі декомунізаційного перейменування), що ведуть до річки, 30 багатоповерхівок зі спільними для всієї країни проблемами створення ОСББ, і 10 тисяч населення. Усі знають один одного – доказ теорії шести рукостискань. Хоча ні – просто рукостискань, тут справді всі знають усіх.

– Доброго дня, – киває комусь моя провідниця, корінна ямпільчанка Катя, й пояснює: – Ой, це така хороша жіночка, двох донечок-красунечок має, але така біда стала – чоловік почав ходити наліво, до молдованки, уявляєш!

Я, звісно, не уявляю. Тим більше історія має дуже драматичне продовження – невірний муж якось виніс коханці нові чобітки, які жінка купила доньці, після того був вигнаний, але, здається, досі щасливий своїм молдовським щастям.

До Молдови тут рукою подати. Ямполів в Україні кілька, але цей розташований у Вінницькій області, на самому кордоні з Молдовою. Кордон проходить по Дністру. Дністром плавають бобри, а берегом ходять прикордонники – наші в Ямполі, а молдовські – в молдовському селі Косеуц, по той бік річки. І ті, і інші ходять рідко – мабуть, кордон тут ніхто не порушує, крім бобрів і кажанів. Хоча, містом ходять легенди, що попід Дністром прокладені чисельні “спиртопроводи”, якими в обидва боки переганяють контрабандний спирт. Заснований у 16 столітті, Ямпіль здавна був торговим центром, тому торгівля в ямпільчан у крові, а поклик крові не зупинити законом.

DSC03918
(с) drgbl.net

Якби у Ямполі були туристи, можна було б сказати, що річковий кордон, себто берег Дністра, є найбільш туристичним місцем. Але туристів у Ямполі немає, тому скажемо просто, що берег річки – улюблене місце ямпільчан і гостей міста. Можна вічно сидіти на лавці понад берегом і дивитись, як Дністром стелиться туман, пити смачнюче домашнє ямпільське вино й заглядати в сусідню країну.

Сам Ямпіль справляє враження міста доглянутого й долюбленого. Стандартна райцентрівська стометрівка висаджена каштанами і, звісно, пішохідна. І навіть багаточисельні ямпільські водії скутерів паркують свої мопеди, не заїжджаючи на пішохідну зону. Підлітки на мопедах – це велика місцева проблема. Вони створюють чимало аварійних ситуацій.

– Ну от подивись на них! Ну куди це годиться, – бідкається Катя й показує на групку тінейджерів на мотоциклах і мопедах біля початку стометрівки.

Вони голосно сміються, деякі курять. Певне, двоколісний транспорт справді допомагає відчути себе дорослішим. Хоча на мопедах і велосипедах тут усе місто. Зручно ж, і недорого. Мабуть, прості істини до маленьких міст доходять швидше.

Більшість ямпільчан живуть у приватних будинках, мають городи й худобу. А в кожному другому дворі ростуть кучеряві кущі троянд усіх можливих відтінків. До деяких аж торкнутися хочеться, щоб переконатись, чи справжні.

Далі по стометрівці  – смішний пам’ятник Богдану Хмельницькому. Місцеві кличуть великого гетьмана “чупа-чупсом”, але скоріше з любов’ю, ніж із насмішкою. Його гетьманська булава й сама його непропорційна фігура і справді серйозно змахують на льодяника.

(с) drgbl.net

У самому центрі – меморіальний хрест “жертвамтрагічних подій 1651 року”. Тоді в базарний день на місто напали монголо-татари, загинуло багато ямпільчан (а що ви знаєте про історичну пам’ять?). Поряд – меморіал ямпільським ліквідаторам аварії на ЧАЕС і бюсти кількох українських гетьманів. «Біля хреста», до речі, найпопулярніше тусовочне місце Ямполя. Можна сказати, серце міста.

Тут зустрічаються друзі, випивається горілка, народжуються ідеї й поєднуються закохані серця. Немало цьому сприяє АТБ, єдиний у місті супермаркет, який розташований зовсім поряд.

Зате ресторанів у Ямполі кілька: Роксолана (туди радять не ходити, здав позиції), Корчма (новеньке місце), Версаль (надто пафосно) і Бульвар (власне найпопулярніший заклад міста). Ми здебільшого їли в Бульварі, і я не можу не порадити феноменально смачні торти й домашні компоти. Торти виглядають не так, як у модних хіпстерських пекарнях, але, повірте, зовсім не поступаються смаком. Щоправда, сказати, скільки що коштує в Бульварі мені важко. Грошей із нас там не брали, бо хазяйка Бульвару – мама нашого знайомого ямпільчанина (Не питайте. Це Ямпіль, бейбі).

А от у Корчмі гроші з нас брали, і поїли ми смачно – гривень на 100 з людини. І все б добре: скатертини накрохмалені, офіціантка ввічлива, от тільки нічого з того, що було в меню, насправді не було в наявності. От вам і перший ямпільський лайфхак (підозрюю, що підходить для всіх маленьких міст): покиньте ту дурну звичку читати меню і просіть принести, що є. Зазвичай, це смачно.

У Ямполі нема кінотеатру, не ловить 3G, не проходить жоден фестиваль. До Ямполя не ведуть дороги, як до Риму (крім однієї, дуже роздовбаної, якою і їде добрих три години маршрутка Вінниця-Ямпіль). Ви навряд колись приїдете сюди з доброї волі, але якщо раптом доля таки занесе до Ямполя – це місто прийме вас. Для таких особливих випадків, яким без сумніву буде ваш, тут навіть є готель “Вікторія”. Тут чисто, нормальний душ, гаряча вода й поганий wi-fi. Але муки вибору вас мучити не будуть, готель тут один. Кажуть, не так давно збудували ще один, але він досі не працює. Хто й зна чому. Певне, наплив туристів не дуже великий цього року.

DSC09419
(с) drgbl.net

Ямпіль – маленьке місто з великою душею. Я б навіть сказала: великою українсько-молдовською душею, добрими людьми й майже казковою природою. Саме з таких от ямполів починається й такими різними ямполями закінчується Україна, саме в таких містечках відбуваються великі драми звичайних людей. Час тут розтягується, як торішній мед, тут легко приймаються рішення (а чому б не лишитись у Ямполі ще на день-два?) і швидко приходить здорова фізична втома. У Ямполі всі залишаються людьми, чим би не займались, усі думають про всіх, усі на всіх ображаються й усі всіх пробачають. Зовсім не так, як у наших мегаполісах, правда?

І я, звісно, нікого не вмовлю кинути все і взяти квиток Київ-Ямпіль (хоча б тому, що не існує такого квитка), але якщо раптом… Ну от раптом… Обов’язково посидьте на березі Дністра і, Бога ради, спробуйте торти в Бульварі, без цього ваше життя просто не повне.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *